Орієнтування

Орієнтува́ння (з латинського орієнс - схід) на місцевості — визначення свого місця розташування відносно сторін горизонту.

Основні сторони горизонту – північ, південь, захід і схід, проміжні – північний схід, південний схід, південний схід та північний захід.

Орієнтуватись на місцевості найкраще та найнадійніше за картою та компасом. Наближене орієнтування можливе по місцевих орієнтирах (природним і штучним), положенні Сонця, Місяця, зір, а також за допомогою радіо-, світлових і звукових сигналів.

Орієнтування на місцевості

Орієнтуватися на місцевості можна за природними об'єктами.

Орієнтування за Сонцем

У ясний день можна орієнтуватися за Сонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце знаходиться на півдні. Тому в північній півкулі тінь від предметів завжди направлена на північ. Лінію тіні "північ–південь" називають полуденною лінією

Орієнтування за Сонцем та годинником

Сторони горизонту в сонячний день можна визначити за допомогою годинника. Годинник кладуть на долоню та направляють годинникову стрілку на Сонце. Не змінюючи положення годинника, поділяють кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті навпіл. Лінія, яка ділить цей кут, і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напрямок на південь, легко визначити напрямок на північ, захід, схід. До полудня треба ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівої сторони циферблата), а після полудня - за ходом стрілки, тобто, з правої сторони.[1]

Орієнтування по зірках

У північній півкулі орієнтуються по Полярній зорі, що вказує на північ. Полярна зоря — найяскравіша зірка у сузір'ї Малої Ведмедиці. Вона розміщена поблизу Північного полюса. Якщо стати обличчям до Полярної зорі, то це буде напрямок на північ – за спиною у нас буде південь, по праву руку схід, по ліву - захід

Орієнтування за прикметами на місцевості

Визначення сторін горизонту за різними ознаками місцевих предметів менш надійні. Користуються ними лише за відсутності компаса.

  • Кора дерев товстіша і грубіша з північного боку.
  • Мохи та лишайники люблять багато вологи, тому вкривають стовбури дерев та камені з північної сторони, яка повільніше висихає, тому що на неї не потрапляють сонячні промені. Це ж стосується і грибів, які ростуть з північної сторони дерев, кущів та пеньків[2].
  • Ягоди дозрівають швидше з південної сторони куща, яка краще освітлюється й нагрівається сонячними променями, ніж з північної. Саме тому в поодиноких дерев, що ростуть на галявинах, з південної сторони гілки дерев густіші та довші, ніж з північної.
  • Мурахи будують мурашники з південної сторони дерев та пеньків. Один схил мурашника пологий, він завжди повернутий на південь, а інший, крутий схил — на північ.
  • На південних схилах горбів та ярів сніг розтає швидше, ніж на північних, тому що вони краще нагріваються сонячними променями.
  • З північної сторони на деревах і каміннях більш рясний і густий мох.
  • Окреме дерево на відкритому просторі має пишнішу крону з південної сторони.
  • Річні кільця у дерева з південного боку більш потовщені в  порівнянні з північною.

Спортивне орієнтування

Спортивне орієнтування включає різні змагання у швидкісному орієнтуванні й пересуванні на місцевості з використанням великомасштабної карти і компаса.

Розрізняють три види змагань з орієнтування:

  • спортсмен в певній послідовності відшукує на місцевості контрольні пункти (КП), місце розташування яких нанесене на карту, що отримується на старті, самостійно вибирає дорогу між ними;
  • спортсмен пересувається по розміченій трасі і, зустрічаючи КП, визначає, відзначає на карті їх місцезнаходження (на карті траса не позначена);
  • з відмічених на карті КП спортсмен вибирає для знаходження таке їх поєднання і кількість яке дозволяє йому набрати максимальну суму очок за контрольний час.

Змагання бувають особисті, особисто-командні і командні, можуть проводитися в денний і нічний час; спортсмени пересуваються бігом, на лижах, велосипедах, мотоциклах, човнах і ін. (залежно від умов змагань). Довжина дистанції: до 30 км для чоловіків, до 15 км. — для жінок.

Змагання з орієнтування вперше були проведені в Норвегії в 1897 році. З початку XX ст. орієнтування отримало розвиток в скандинавських країнах, з середини 1940-х рр. — в Чехословаччині, Угорщині, Болгарії, НДР (Німецька Демократична Республіка). В 1961 р. заснована Міжнародна федерація спортивного орієнтування (IOF), яка в 1973 р. об'єднувала національні федерації 21 країни. Орієнтування культивується в 40 країнах. З 1966 р. проводиться першість світу зі спортивного орієнтування, найбільших успіхів добивалися шведи, фіни, норвежці (спортсмени СРСР у чемпіонатах світу не брали участь).

У СРСР в 2-й половині 40-х рр. проводилися змагання з орієнтування для туристів. З кінця 50-х рр. орієнтування стало розвиватися як самостійний вигляд спорту (спочатку в прибалтійських союзних республіках, Москві й Ленінграді). В 1963 р. затверджені перші правила, створена Центральна комісія зі зльотів і змагань (нині Центральна секція О.) при Центральній раді з туризму ВЦРПС, проведені перші всесоюзні змагання. В 1965 р. орієнтування включено в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію, в 1971 — в комплекси «Готовий до праці і оборони» і «Готовий до захисту Батьківщини». У 1973 р. в секціях спортивного орієнтування займалося понад 300 тис. людей. З них близько 400 майстрів спорту. З 1965 р. збірна команда СРСР бере участь у міжнародних змаганнях з орієнтування, в 1967 р., 1970-71-х р. вона виграла Кубок світу і дружби[3].

Примітки
  1. Загальні положення орієнтування на місцевості. tourlib.net. Процитовано 7 лютого 2022.
  2. Питання та відповіді: чи росте мох тільки з північної сторони дерев?.
  3. Орієнтування

Див. також

Джерела
  • Богатов С.Ф., Крюков О.П. Спортивное орриентирование. — 2-е изд.— М.: Воениздат, 1982. — 102 с. (рос.)
  • Елаховский С. Бег к невидимой цели (очерки о спортивном ориентировании). — М.: Физкультура и спорт, 1973. — 144 с. (рос.)
  • Иванов Е. С компасом и картой. — М: ДОСААФ, 1971. — 50 с. (рос.)
  • Нурмимаа В. Спортивное ориентирование / сокр. пер. с финск. Р.И.Сюкияйнена. — М.: Физкультура и спорт, 1967. — 160 с. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.