Топографічна карта

В Україні розрізняють такі топографічні карти[2]:

• оглядово-топографічні (масштаб від 1 : 1 000 000 до 1 : 200 000);
• топографічні (від 1 : 200 000 до 1 : 5000);
  • дрібномасштабні (1 : 100 000),
  • середньомасштабні (1 : 50 000, 1 : 25 000),
  • великомасштабні (1 : 10 000);
• топографічні плани (1 : 5000, 1 : 2000, 1 : 1000, 1 : 500).

Топографічні карти необхідні для всіх стадій проектно-дослідницьких робіт, які виконуються для топографічного забезпечення геологічні розвідки, розробки родовищ корисних копалин, гідроенергетичного, транспортного будівництва і т. д. Великомасштабні топографічні карти використовують для детального вивчення місцевості, орієнтування на ній, точних вимірів та розрахунків. Топографічні карти середніх масштабів використовують для попереднього проектування залізниць та автомобільних доріг, проведення геологічних досліджень, попередніх розрахунків при проектуванні великих споруд. Дрібномасштабні топографічні карти застосовують при вирішенні завдань науково-дослідного та прикладного характеру щодо використання природних ресурсів, економічного освоєння території, при генеральному проектуванні великих промислових комплексів, навігації та інших роботах.

Великомасштабні топографічні карти являють собою найважливіший матеріал для географічних досліджень території, бо вони містять численну інформацію, яка відсутня і не може бути отримана з літературно-описових джерел[3].

Топографічні карти і плани використовують для вирішення різноманітних господарських завдань, вивчення місцевості, орієнтування, складання різноманітних тематичних карт. Топографічні карти дозволяють визначати якісний і кількісний склад об'єктів місцевості, взаємне положення і географічні координати, розміри, вимірювати відстані між об'єктами, площі, напрямки, висоти точок, перевищення, ухили[1].

Відповідно до нормативних документів топографічні карти в Україні мають створюватись у єдиній системі координат (ITRS) і висот[lower-alpha 1] та за уніфікованими та погодженими між собою умовними знаками та класифікаторами. Основні вимоги[1]:

• Повнота і достовірність відображення стану місцевості на рік створення карти в затверджених на той час умовних знаках.
• Точність, відповідно до вибраного масштабу, прямокутних та географічних координат, абсолютних і відносних висот об'єктів на місцевості, їхніх кількісних та якісних характеристик заради проведення картометричних робіт.
• Зведення аркушів карт по рамках за всіма елементами змісту між суміжними аркушами карт одного масштабу.
• Узгодженість за основними елементами змісту між аркушами карт суміжних масштабів.
• Зручність користування (юзабіліті) і наочність викладення інформації.

Розграфлення і номенклатура топографічної карти — нанесення картографічної сітки і умовних позначень. У основі трапецевидного розграфлення лежить карта масштабу 1:1 000 000. На кожному аркуші карти зображено земну поверхню у вигляді трапеції, сторонами якої є зображення меридіанів і паралелей відповідно 4° по широті і 6° по довготі. Номенклатура аркушів цієї карти складається з великої літери латинського алфавіту — A, B, C, D, …, Z, які позначають відповідні 4-градусні широтні смуги — пояси, відлічувані від екватора до полюсів, і арабської цифри 1, 2, 3, 4, …, 60, які позначають номера 6-градусних вертикальних смуг, що відлічуються із заходу на схід проти годинникової стрілки від меридіана з довготою 180°.

Наприклад, на аркуші карти, номенклатура якого М-36, зображена поверхня, обмежена паралелями 48 і 52° і меридіанами 30 і 36° (на схід від Грінвіча). Лінійні розміри по довготі трапецій такої карти стають щораз меншими при віддаленні від екватора до полюсів. Тому в широтній смузі 60-76° аркуші цієї карти здвоюють, а номенклатура такого здвоєного аркуша буде, наприклад, Q-35,36, і розмір його по довготі становитиме 12°, а в смузі 76-88° аркуші карти з'єднують по чотири, так що розмір такої карти по довготі становитиме 24° і матиме номенклатуру, наприклад, Q-33,34,35,36. Ділянка 88-90° зображується одним аркушем. На кожному аркуші цього масштабу пишуть назву найбільшого населеного пункту або іншого географічного об'єкта, наприклад, на аркуші М-36 буде написано Київ. В подальшому аркуш карти масштабу 1 : 1 000 000 поступово розграфлюється відповідними лініями меридіанів і паралелей на все менші і менші трапеції відповідних масштабів: 1 : 500 000, 1 : 200 000 та інші (принципи розграфлювання розроблені та узгоджені на міжнародному рівні). Для позначення номенклатури кожного утвореного аркуша згідно з масштабом до номенклатури початкового аркуша (наприклад, Q-36) дописуються, як прийнято, великі літери кирилиці, римські цифри, арабські цифри тощо. Пояснення дано для Північної півкулі.

Топографічні карти створюються та оформлюються за певним набором правил, єдиним для всіх видавників в країні, що спрощує їх розуміння та використання різними категоріями користувачів[1]. В Україні стандартизацією та унормуванням займається Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Більшість документації було успадковано від радянської системи документації ГУГК при Раді міністрів СРСР. Основні вимоги до топографічних карт і планів викладено в таких документах:

• Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» 353-XIV, від 23 грудня 1998 року[4];
• «Основні положення створення та оновлення топографічних карт масштабів 1:10000, 1:25000, 1:50000, 1:100000, 1:200000, 1:500000, 1:1000000»[5];
• «Класифікатор інформації, яка відображається на топографічних картах масштабів 1:10000, 1:25000, 1:50000, 1:100000, 1:200000, 1:500000, 1:1000000»[6];
• «Умовні знаки для топографічних карт масштабу 1:10000»[7];
• «Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500»[8];
• «Перелік умовних скорочень, що вживаються при складанні топографічних карт»[9].

• Бойовий документ
• Топографія
• Карта місцевості
• Цифрова карта місцевості
• Закладання
• Бергштрих
• Методи представлення рельєфу на картах

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Карта // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 107. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Геодезичний енциклопедичний словник / За редакцією В. Літинського. — Л. : Євросвіт, 2001. — 668 с.

• (рос.) Берлянт А. М. Картография : Учебник для вузов. — М. : Аспект Пресс, 2002. — 336 с.
• (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М. : Недра, 1974. — 312 с.

• Перелік нормативно-правових актів в сфері геодезії та картографії.
• Топографічні карти України. Масштаб 1 : 100 000.
• (англ.) Map Library-University of California, Berkeley — зібрання радянських топографічних карт бібліотеки Університету Каліфорнії в Берклі.