Осипов Микола Іванович

Бажав стати десантником, однак мав незначні проблеми із зором; два роки займався спеціальними вправами, та зумів досягти стовідсоткового зору. В десятому класі вперше стрибнув із парашутом, займався рукопашним боєм, бігом. Закінчив Сумське артилерійське училище, за розподілом потрапив на службу до НДР. Після повернення звільнився. З дружиною Тетяною виховував двох дітей — сина Станіслава від попереднього шлюбу (перша дружина померла) та доньку Ганю.

Працював слюсарем на заводі «Насосенергомаш». Мобілізований літом 2014-го, командир взводу, 27-й реактивний артилерійський полк.

Уночі з 3 на 4 вересня 2014-го загинув під час обстрілу з території РФ із РСЗВ «Смерч» базового табору артилерійського полку в селі Побєда. Після першого вибуху намагався вибратися із бліндажу, що завалився, однак наздогнала хвиля від другого артудару. Не дожив трьох днів до відпустки.

Без Миколи залишились дружина, син, донька.

Похований в Сумах, Центральне кладовище, на Алеї поховань Почесних громадян.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 27 червня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

• Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Осіпов Микола Іванович