Останнє літо дитинства (фільм)

«Останнє літо дитинства» (рос. «Последнее лето детства») — білоруський радянський трисерійний художній телевізійний фільм, знятий в 1974 році за повістю Анатолія Рибакова «Постріл» режисером Валерієм Рубинчиком. Останній фільм трилогії «Кортик» «Бронзовий птах» — «Останнє літо дитинства».

Останнє літо дитинства
Режисер Рубінчик Валерій Давидовичd
Сценарист Рибаков Анатолій Наумович
На основі Постріл
У головних
ролях
Vladimir Antonikd, Євстигнєєв Євген Олександрович і Vyacheslav Molokovd
Оператор Mark Brauded
Композитор Глєбов Євген Олександровичd
Кінокомпанія Білорусьфільм
Тривалість 193 хв.
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1974
IMDb ID 0071037
Попередній Бронзовий птах (фільм)

Історія

Фактично кіносценарій був опублікований раніше, а потім перероблений в повість. Режисер М. А. Калінін, який зняв перші дві частини трилогії, помер і третю частину довірили знімати В. Рубинчику. Автору книги А. Рибакову при першому перегляді фільм категорично не сподобався, він зробив 27 зауважень[1]: «Його дратувало абсолютно все. У „Кортику“ та „Бронзовому птаху“ все йому було рідним, а тут все чуже. Він не сприймав усю стилістику фільму».

Оскільки без схвалення Рибакова фільм приймати відмовлялися, Рубинчику довелося вносити зміни.

Сюжет

Дія фільму відбувається в Москві в 1925 році, за часів НЕПу. Троє головних героїв — Мишко, Генка і Слава — виросли і стали комсомольцями. У їхньому дворі відбувається вбивство — вночі застрелили інженера Зиміна. Головним підозрюваним виявляється місцевий хуліган. Але Мишко відмовляється беззастережно повірити в його провину і намагається самостійно знайти докази. Займаючись розслідуванням, йому вдається не тільки вийти на слід банди, причетної до вбивства, але і перервати ланцюг розкрадань, які відбувалися на мануфактурі, де працював Зимін. Йому також вдається врятувати декількох безпритульних від втягнення у злочинну діяльність.

У ролях

  • Володимир Антоник  Миша Поляков, комсомолець
  • Євген Євстигнєєв  Валентин Валентинович Навроцький, агент-постачальник, розкрадач мануфактури
  • В'ячеслав Молоков  Вітька Буров на прізвисько «Альфонс Доде», місцевий хуліган
  • Сергій Біляк  Льоня Панфілов на прізвисько «Шнира», син працівника складу
  • Саша Катько  Паштет
  • Люда Куцелай  Білка
  • Олександр Жданов  Генка Петров
  • Леонід Белозорович  Антон
  • Микола Денисов  Славка Ельдаров
  • Володимир Герасимов  Юра
  • Володимир Лосєв  Костя-Карлик
  • Олег Грачов  Андрій Зимін на прізвисько «Фургон», син інженера
  • Олександр Вокач  Микола Львович Зимін, головний інженер
  • Валентина Ананьїна мати Витька Бурова

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.