Євстигнєєв Євген Олександрович

Походження. Становлення таланту

Євген Євстигнєєв народився 9 жовтня 1926 року в Нижньому Новгороді в сім'ї робітників. До війни закінчив семирічку, деякий час працював електромонтером, згодом — слюсарем на заводі[2]. Брав участь у заводській самодіяльності. У 1946 році вступає до Горьківського театрального училища, яке закінчив у 1951-му. Нині цей навчальний заклад носить його ім'я. Працював у Володимирському обласному театрі драми ім. А. В. Луначарського. У 1954 році поступає до Школи-студії МХАТ, яку закінчує в 1956-му (курс П. Массальського). У 1956—1957 рр. був артистом МХАТу.

«Современник» і перші кіноролі (1957—1970)

У 1957 році переходить до нещодавно створеного театру «Современник». Перший значний успіх Євгена Євстигнєєва на його сцені — роль короля у спектаклі «Голий король» за п'єсою Є. Шварца (постановка Маргарити Мікаелян). Ще однією визначною роботою актора в цьому театрі стала роль Сатіна в п'єсі Максима Горького «На дні».

В кіно актор дебютував у 1957 році, зігравши роль Петерсона у фільмі Володимира Петрова «Поєдинок» за одноіменною повістю О. Купріна.

Першою головною роллю Є. Євстигнєєва стала роль директора суднобудівного заводу в фільмі Володимира Дяченка та Петра Тодоровського «Ніколи» (рос. «Никогда») (1962), що знімався на Одеській кіностудії. Петро Тодоровський пізніше назвав саме цю роботу найкращою роллю актора[3].

Пізніше, в 1964-му, Євстигнєєв зіграв головну роль у дебютному повнометражному фільмі Елема Климова «Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено» (рос. «Добро пожаловать, или Посторонним вход воспрещён»). На обидві ролі актора довго не хотіли затверджувати, проте допомогла наполегливість режисерів.

В 60-х Євстигнєєв також бере участь в екранізаціях творів російської класичної літератури (роль Гаріна у фільмі «Гіперболоїд інженера Гаріна» за повістю О. М. Толстого, підпільного міліонера Корейка у картині «Золоте теля» за мотивами книги І. Ільфа та Є. Петрова, Івана Пралінського у стрічці «Поганий анекдот» (рос. «Скверный анекдот») за оповіданням Ф. Достоєвського.

Євгена Євстигнєєва помічає Ельдар Рязанов і запрошує його на характерні ролі в фільми «Бережись автомобіля» (1966) і «Зигзаг удачі» (1968).

МХАТ. Кінороботи 70-х — 90-х

1970-ті

У 1971-му Євген Євстигнєєв слідом за О. М. Єфремовим переходить до Московського художнього театру. У 70-х актор задіяний у постановках за п'єсами радянських драматургів — Олександра Гельмана («Зворотній зв'язок», «Ми, що нижче підписалися…»), Михайла Рощина («Валентин і Валентина», «Ешелон», «Старий новий рік») та ін.

Активно знімається в кіно (головна роль у фільмі О. Зархі «Повість про невідомого актора» (рос. «Повесть о неизвестном актёре»), ролі в фільмах «Підранки» (рос. «Подранки») М. Губенка, «Про Червону Шапочку» Л. Нечаєва, «Старики-розбійники» та «Неймовірні пригоди італійців в Росії» Е. Рязанова, «Місце зустрічі змінити не можна» С. Говорухіна тощо). Однією зі знакових ролей, які зіграв Є. Євстигнєєв у 70-ті, є роль професора Плейшнера у культовому радянському серіалі «Сімнадцять миттєвостей весни» (рос. «Семнадцать мгновений весны») Тетяни Ліознової.

1980-ті — початок 1990-х

У 80-ті на сцені МХАТу О. М. Єфремов ставить спектаклі за п'єсами А. П. Чехова «Чайка» і «Дядя Ваня». Євстигнєєв виконує в них відповідно ролі Дорна (раніше він грав цього персонажа в «Современнику») і професора Серебрякова.

Продовжує активно зніматися в кіно (головні ролі у фільмах «Демідови», «Ще люблю, ще сподіваюся» (рос. «Ещё люблю, ещё надеюсь»), «Зимовий вечір у Гаграх»). Роль в останньому фільмі актор особливо цінував і прагнув її зіграти, боровся за неї[4].

Улюбленою роботою Євстигнєєва стала роль професора Преображенського в фільмі Володимира Бортка «Собаче серце»[5]. На неї пробувалися Юрій Яковлєв, Владислав Стржельчик, Леонід Броньовий, Михайло Ульянов[6], проте Є. Євстигнєєв, із погляду режисера картини, був переконливішим.

Останньою роботою актора в кіно стала роль Івана Грозного в міні-серіалі «Єрмак» режисера Валерія Ускова. Її озвучив Сергій Арцибашев.

Смерть

В актора були серйозні проблеми із серцем. Він переніс кілька інфарктів. У березні 1992-го в Лондоні йому мали зробити операцію, напередодні якої Євстигнєєв помер[7].

Похований на Новодівочому кладовищі.

Сім'я

Фільмографія

Багато знімався в кіно, зіграв у понад сотні фільмів (зокрема: «Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено», «Дев'ять днів одного року», «Зигзаг удачі», «Золоте теля», «Старий Новий рік», «Улюблена жінка механіка Гаврилова», «Собаче серце».

Грав у фільмах, знятих на українських кіностудіях:

Література
  • Закржевская Л. Евстигнеев. М., 1968,
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 135;
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 264;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 491;
  • Раззаков Ф. Популярная энциклопедия звезд. М., 2000. — С. 199—209;
  • Раззаков Ф. Актеры всех поколений. М., 2000 — С. 252—257;
  • Иллюстрированный энциклопедический словарь. М., 2000. — С. 447;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С. 411—412.

Примітки
  1. Кругосвет — 2000.
  2. Яков Гройсман и Ирина Цывина. Евгений Евстигнеев — народный артист
  3. Пётр Тодоровский. «Этот фильм был мощным трамплином…» (Беседу ведёт Наталья Мазур). Киноведческие записки № 65, 2003.
  4. https://www.vokrug.tv/product/show/zimnii_vecher_v_gagrah/
  5. https://pikabu.ru/story/za_kadrom_sobache_serdtse_6539469/
  6. Денис Данилов «Разруха не в клозетах». 7 интересных фактов о фильме «Собачье сердце»
  7. Сторінка, присвячена Є. Євстигнєєву, на Офіційному сайті МХАТу

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.