Отар Коркія

З 1943 року Отар Коркія почав грати за Динамо Кутаїсі. Там його гра стала кращою, він вивчив нові елементи техніки, навчився самостійно створювати тактичні комбінації. Тренер Динамо побачив організаторські здібності Отара Коркії, і призначив його капітаном команди. Дуже скоро грузинський баскетболіст став душею команди, намагався щоб усі члени команди товаришували, ходили разом у кіно, ділилися своїми думками.

У 1945 році через військову перерву на баскетбольні майданчики постійно виходили молоді й невідомі баскетболісти, які щоразу грали краще ніж відомі майстри. Почали створюватися нові команди. Однією з таких команд став баскетбольний клуб Кутаїсі, який вперше взяв участь у турнірі 8 міст. Команді Кутаїсі було надзвичайно важко грати оскільки у них не було досвіду. Отар Коркія ніколи не видавав свого хвилювання, завжди був веселим і спокійним, тож у 8 іграх команда Кутаїсі здобула 6 перемог і посіла 3 місце.

	Сьогодні ми програли — завтра переможемо. Обов'язково переможемо. Лише одна умова: не падати духом, не здаватися. Боротися, Боротися до кінця!
— Отар Коркія після поразки від команди Москви

У 1946 році Отар Коркія поїхав вчитися до Тбілісі і перейшов до Динамо Тбілісі. Дуже скоро у новому колективі всі полюбили Отара. Він став капітаном команди і головним помічником тренера. Завдяки приходу Отара Коркії Динамо стало грати набагато краще.

У 1949 і 1950 роках Динамо Тбілісі ставало володарем кубку СРСР з баскетболу. У 1950 році вони також здобули трофей Чемпіонату СРСР з баскетболу. У тому році Динамо Тбілісі здобуло майже всі можливі трофеї.

	Коркія не лише старший за віком у команді, але й старший у грі: він ватажок і стержень колективу. Коркія бездоганно розуміє гру, прекрасно орієнтується у важких ситуаціях.
— Радянська преса

У 1954 році Динамо Тбілісі вкотре виграло Чемпіонат СРСР з баскетболу, а Отара Коркію було визнано найкращим гравцем чемпіонату.

Про гру Отара Коркії скоро дізнався увесь світ. На Чемпіонаті Європи з баскетболу 1947 йому аплодували фанати з Угорщини, Китаю, Польщі і Чехословаччини. На цьому Чемпіонаті Європи збірна СРСР посіла перше місце, обіграши у фіналі збірну Чехословаччини.

На Чемпіонаті Європи з баскетболу 1951 збірна СРСР на чолі з Отаром Коркією здобула 9 перемог і жодного разу не програла. У півфіналі збірна СРСР обіграла збірну Болгарії, а у фіналі — збірну Чехословаччини.

Найкращі якості Отара Коркії як гравця і лідера команди проявилися на Літніх Олімпійських іграх 1952 у м. Гельсінкі. У турнірі брало участь 16 команд, які були розподілені на 4 групи. У групі зі збірною СРСР опинилися Болгарія, Мексика і Фінляндія. У першій зустрічі проти збірної Болгарії радянські баскетболісти здобули перемогу з рахунком 74:46. Далі вони здолали збірну Фінляндії з рахунком 47:35. Найважча зустріч була проти збірної Мексики, але радянські баскетболісти зуміли переграти їх 71:62, тим самим отримавши право продовжити боротьбу за призове місце.

У півфінальній групі збірній СРСР дісталися США, Бразилія і Чилі. Програвши збірній США, збірна СРСР все ж таки змогла вибороти 2 місце здолаши Бразилію 54:49 і Чилі 78:60. У грі проти збірної Чилі Отар Коркія заробив 38 очок.

У півфіналі збірній СРСР дісталася збірна Уругваю, яка була фаворитом цього турніру. Напружена зустріч закінчилася перемогою СРСР з рахунком 61:57.

У фіналі збірній СРСР потрібно було переграти збірну США. У збірної США було багато високих баскетболістів, які в основному робили високі передачі, які неможливо було перехопити, тож гразакінчилися перемогою американців з рахунком 36:25. Збірна СРСР здобула срібні медалі.

Отар Коркія став найкращим бомбардиром турніру, заробивши 138 очок.

Чемпіонат Європи з баскетболу 1953 проводився у СРСР. Збірна СРСР з легкістю виграла цей турнір, не програвши жодного разу.

У 1959 році Отар Коркія почав тренувати Динамо Тбілісі. У 1962 році у фіналі Євроліги (тоді вона називалася Кубок Європейських Чемпіонів) Динамо Тбілісі здолала Реал Мадрид з рахунком 90:83. Ця перемога стала набільшим досягенням Динамо Тбілісі.

На Літніх Олімпійських іграх 1972 збірна СРСР взяла Отара Михайловича у тренерський штаб. У фіналі турніру збірна СРСР здобула легендарну перемогу, обігравши збірну США з рахунком 51:50. У складі тієї збірної був племінник Отара Коркії — Михайло Коркія.