Оттавіо Фарнезе

Народився в Валентано, Сієнська республіка, був другим сином Пьєра Луїджі Фарнезе, герцога Парми і П'яченци, внуком Папи Павла ІІІ. 4 листопада 1538 року одружився з Маргаритою Австрійською, позашлюбною дочкою імператора Священної Римської імперії Карла V. Оттавіо було 14 років, коли п'ятнадцятирічна Маргарита неочікувано овдовіла через смерть Александро Медічі, свого першого чоловіка. В тому ж році відбулось їх весілля. Спочатку Маргарита не відчувала до чоловіка ніжних почуттів, але в 1541 році, коли поранений Оттавіо повернувся додому з походу в Алжир, відносини в сім'ї покращились.

В 1540 році Оттавіо став сеньйором Камерино, проте відмовився від цього титулу в 1545 році, коли його батько став герцогом Парми і П'яченци. Після вбивства Пьєра Луїджі в 1547 році в Пармі, в це місто були введені австрійські імператорські війська під командуванням Ферранте Гонзага, графа Гуастальського.

Папа Павло ІІІ спробував знову отримати контроль над П'яченцою, але цього разу не на користь своєї сім'ї (Фарнезе), а на користь Папської області. Він вимагав від імператора повернення П'яченци, в той же час відхиливши претензії Оттавіо як спадкоємця герцогства Пармського, повернувши йому тільки сеньйорію Камерино. Керування Пармою Папа доручив спеціально направленому в це місто папському легату. Проте Оттавіо не змирився із втратою володінь і спробував відвоювати Парму, але це йому не вдалося. Тоді він вступив в перемовини з австрійським намісником в Пармі Ферранте Гонзага. В той час помирає Папа Павло ІІІ (10 листопада 1549 року) і Оттавіо знову намагається домовитись з Гонзага про передачу Парми, але це йому не вдається. Лише в 1551 році новий Папа Юлій ІІІ віддав Оттавіо управління над герцогством Парма.

Папа Павло ІІІ (в центрі) і Оттавіо Фарнезе (праворуч)

Проте на цьому ворожнеча між Оттавіо і Ферранте Гонзага не закінчується. Ця ворожнеча була спричинена непорозумінням між Оттавіо і його тестем Карлом  V. Ферранте досі відмовлявся віддавати П'яченцу і навіть погрожував захопити Парму. Через це Оттавіо почав шукати собі могутніх союзників за межами Італії. Таким союзником став король Франції Генріх ІІ.

В цій ситуації Папа Юлій ІІІ, який потребував підтримки австрійського імператора, на Тридентському соборі відмовився від підтримки Оттавіо і наказав йому віддати герцогство римській курії. Дізнавшись про відмову підкоритися цьому наказу Юлій ІІІ наклав на Оттавіо епітимію і конфіскував його володіння які знаходились в Римі. Подібні конфіскації володінь провів і Карл V в Ломбардії.

В цей час в Італію вступили французькі війська, які були скеровані на підтримку Пармського герцогства. Одночасно з цим Ферранто Гонзага взяв в осаду Парму, сподіваючись заволодіти нею до приходу французів. В цих складних умовах Оттавіо і австрійський імператор нарешті змогли домовитись, і Карл V повернув герцогу П'яченцу і інші конфісковані володіння. Наступні 35 років правління Оттавіо Фарнезе були спокійними. Спадкоємцем трону був Александро Фарнезе, інший син, Карло Фарнезе, помер у дитинстві.