Отто Вільгельм фон Ренц

Отто Вільгельм фон Ренц (нім. Otto Wilhelm von Renz; 3 листопада 1891, Штеттін16 січня 1968, Бад-Ноєнар-Арвайлер) — німецький воєначальник, генерал зенітних військ. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Отто Вільгельм фон Ренц
нім. Otto Wilhelm von Renz
Народився 3 листопада 1891(1891-11-03)
Штеттін, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 16 січня 1968(1968-01-16) (76 років)
Bad Neuenahrd, Бад-Ноєнар-Арвайлер, Рейнланд-Пфальц, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал зенітних військ
Нагороди
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія

8 липня 1911 року вступив у 14-й (1-й Баденський) польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, з 2 серпня 1916 року — ад'ютант дивізіону свого полку, з 7 лютого 1916 року — командир 104-го зенітного взводу (у складі 56-ї піхотної дивізії). З 27 серпня 1916 року — співробітник інспекції озброєнь і споряджень.

Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. У 1919-20 і 1921-22 роках — радник інспекції озброєнь і споряджень, в 1926-29 роках — командир батареї 5-го артилерійського полку. З 1 квітня 1929 по 30 червня 1934 року — радник з легкої артилерії в Управлінні озброєнь Імперського військового міністерства. З 1 жовтня 1934 року — командир транспортного дивізіону «Деберіц», який 1 квітня 1935 року був переданий в люфтваффе і перейменований в зенітний дивізіон. З 1 жовтня 1935 року — командир 1-го дивізіону 22-го зенітного полку, з 1 жовтня 1936 року — начальник відділу балістики і спорядження Управління озброєнь. 1 вересня 1938 року очолив командування ППО Гамбург. З 24 вересня 1938 року — командир 24-го, з 15 листопада 1938 року — 33-го зенітного полку, з 26 серпня 1939 року — зенітної групи «Галле-Лойна».

З 31 жовтня 1939 року — начальник 4-го, з 17 березня 1941 року — 9-го командування ППО. 1 вересня 1941 року призначений командиром 9-ї зенітної дивізії, що діяла на південній ділянці радянсько-німецького фронту. 25 червня 1942 року переведений у відомство генерал-фельдцойхмайстера, де очолив управлінську групу розвитку зенітного озброєння. У липні 1944 року призначений командиром 4-го зенітного корпусу. 15 серпня 1944 року зарахований в резерв, але 15 листопада очолив 5-й зенітний корпус, з яким брав участь у боях в Угорщині, Хорватії та Австрії. 7 травня 1945 року здався американським військам. 16 червня 1947 рок звільнений.

Звання

Нагороди

Література

  • Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
  • Karl Friedrich Hildebrand: Die Generale der deutschen Luftwaffe 1935–1945 Teil II, Band 3: Odebrecht–Zoch, Biblio Verlag, Osnabrück 1992, ISBN 3-7648-2207-4, S. 99–100
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 136.
  • Klaus D. Patzwall und Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2001, ISBN 3-931533-45-X, S. 374.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.