Отто Гюнше

Отто Гюнше (нім. Otto Günsche; 24 вересня 1917, Єна — 2 жовтня 2003, Ломар) — штурмбанфюрер СС, ад'ютант Адольфа Гітлера.

Отто Гюнше
нім. Otto Günsche
Народився 24 вересня 1917(1917-09-24)[1][2]
Єна, Verwaltungsbezirk Apoldad, Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське, Німецька імперія[2]
Помер 2 жовтня 2003(2003-10-02)[1][2] (86 років)
Ломар, Райн-Зіг, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[2]
·гострий інфаркт міокарда
Країна  Німеччина
Діяльність солдат
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Членство СС
Роки активності з 1935
Військове звання Штурмбанфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Пам'ятна Олімпійська Медаль
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Медаль «За Атлантичний вал»
За поранення (нагрудний знак)
Штурмовий піхотний знак в бронзі

Біографія

У 1936 році переведений в команду супроводу СС. У 1940—1941 роках — офіцер-ординарець. У 1941—1942 роках навчався в офіцерській академії СС (Бад-Тельц). У складі «Лейбштандарта СС Адольф Гітлер» брав участь в боях на радянсько-німецькому фронті, командир моторизованої роти. З 12 січня 1943 року — особистий ад'ютант Адольфа Гітлера по військах СС. У серпні 1943 року знову направлений на радянсько-німецький фронт. З 6 лютого 1944 року відкликаний в Ставку і знову призначений ад'ютантом фюрера, з 1 липня 1944 року служив в «Лейбштандарті СС Адольф Гітлер». 30 квітня 1945 року одержав особисте доручення Гітлера: спалити його труп, після того, як він накладе на себе руки; того ж дня покинув рейхсканцелярію.[3]

2 травня 1945 року Гюнше був узятий в полон радянськими військами. Його допитували співробітники СМЕРШу, вимагаючи від нього зізнатися, куди зник фюрер. У 1950 році засуджений до 25 років ув'язнення. Відбував покарання в Свердловську[4], в якості виправних робіт брав участь в будівництві палацу культури в Дегтярську.[5] У 1955 році переведений в НДР, в 1956 році звільнений з в'язниці в Бауцені. Незабаром втік до ФРН.

Помер 2 жовтня 2003 року в своєму будинку в місті Ломарі поблизу Бонна. Після цього останнім живим свідком смерті Гітлера і його дружини Єви Браун залишався Рохус Міш, який помер 5 вересня 2013 року.

Звання

Нагороди

Примітки
  1. Babelio — 2007.
  2. The Hitler Book: The Secret Dossier Prepared for Stalin — 2005.
  3. Адъютант дьявола. www.kommersant.ru (рос.). 20 жовтня 2003. Процитовано 26 липня 2019.
  4. СИЗО №1: камеры, карцеры, столовые, душевые... Экскурсия для тех, кто пока не побывал здесь. www.znak.com. Процитовано 26 липня 2019.
  5. правды», Данил СВЕЧКОВ | Сайт «Комсомольской (21 червня 2016). Адъютант Гитлера едва не сбежал из лагеря под Свердловском. KP.RU - сайт «Комсомольской правды» (рос.). Процитовано 26 липня 2019.

Література
  • Henrik Eberle / Matthias Uhl: Das Buch Hitler — Geheimdossier des NKWD für J.W. Stalin. Lübbe Verlag, Bergisch Gladbach 2010, ISBN 3-4046-4219-8
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.