СМЕРШ

Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 19 квітня 1943 р. цю організацію виділено з Управління Особливих Відділів НКВС. Тією ж постановою були створені Управління контррозвідки «СМЕРШ» НКВМФ СРСР і відділ контррозвідки «СМЕРШ» НКВС СРСР. На чолі відомства став Віктор Абакумов. Було вирішено, що нова структура буде знаходитись в складі наркомату оборони і буде підпорядковане безпосередньо Сталіну.[1]

Фактично СМЕРШ виконувало ті ж завдання, що і колишнє Управління Особливих Відділів НКВС СРСР, а саме:

• 1) боротьба з шпигунською, диверсійною, терористичною і іншою діяльністю іноземних розвідок в Червоній Армії
• 2) ухвалення через командування оперативних заходів «до створення на фронтах умов, що унеможливлювала безкарний прохід агентури супротивника через лінію фронту»
• 3) боротьба з зрадою Батьківщині в армії, з дезертирством і нанесенням тілесних ушкоджень, перевірка військовослужбовців та інших осіб, які були в полоні і оточенні ворога, а також «виконання спеціальних завдань Народного комісара оборони».

СМЕРШ був створений в умовах Другої Світової Війни і його основною діяльністю була боротьба з шпигунами, які Німеччина засилала в тил Радянської Армії. Своїми основними суперниками в шпигунській і контррозвідувальній діяльності СМЕРШ вважав передусім німецьку секретну службу «Абвер», а також «Цеппелін», «Ваффен СС Яґдфербанд», румунську розвідку «ССІ», а також японську і фінську розвідувальні служби.[2]

В 1943 р. великі території Радянського Союзу опинилися під німецькою окупацією і на початку війни велика кількість радянських громадян опинилася або в полоні, або на окупованих територіях і була активно використана німецькою розвідкою «Абвер» для диверсійної та розвідувальної діяльності. Була розгорнута ціла система диверсійних шкіл та центрів, де німці готували кадри для розвідувальної діяльності та інфільтрації радянських частин і партизанських загонів. Багато своїх майбутніх агентів СМЕРШ вербував передусім серед колишніх посібників німців та перебіжчиків, які активно працювали на радянську розвідку. СМЕРШ проводив дуже успішну роботу по засиланню своїх агентів у ці школи, які пізніше вели подвійну гру і інформували радянську розвідку про агентурну систему «Абвера» в радянському тилу. Офіційні дані про розвідувальні успіхи СМЕРШу з 1 жовтня 1943 р. по 1 травня 1944 р. — дійсно вражаючі: в німецький тил було впроваджено 354 агенти, з них 50 були перевербовані СМЕРШем німецькі розвідники. 57 агентів працювали в складі розвідувальних структур «Абверу». Також активно проводились так звані «радіоігри», за допомогою яких було нейтралізовано більш ніж 400 агентів німецької розвідки.[3]

Активно також засилалися агенти до Російської Визвольної Армії (РОА) генерала Власова, і завдяки цим агентам близько тисячі бійців цієї армії дезертирувало з РОА до партизанів та Червоної Армії. Агенти СМЕРШу також використовувалися для створення агентурних мереж в лавах різних антирадянських організацій, таких як прибалтійські рухи опору, УПА та інші. Агентів у цих організаціях звичайно називали «сексотами» (скорочення від рос. секретный сотрудник).

Окрім очевидних успіхів в боротьбі проти іноземних розвідок, СМЕРШ набув в роки війни зловісної слави завдяки системі репресій проти мирного населення, яке було в окупації або на примусових роботах в Німеччині. Також найменша підозра в співпраці призводила до часто необґрунтованих арештів, розстрілів багатьох військових і цивільного населення. Деякі історики стверджують, що СМЕРШ став продовженням сталінської системи терору і придушення інакомислення в Радянському Союзі і не впевнені щодо категоризації його як розвідувального чи репресивного органу. За даними деяких істориків з 1941 по 1945 рр. радянськими органами було заарештовано близько 700,000 чоловік — близько 70,000 з них розстріляні. Згідно з іншими джерелами через чистилище СМЕРША пройшло декілька мільйонів чоловік і близько чверті з них теж були страчені.[1]

В умовах війни дуже часто ніякого слідства не велося, великі групи людей арештовувалися і були незаконно і часто безпідставно репресовані. На репресивний характер СМЕРШу також вказує «стандартний» термін ув'язнення для багатьох засуджених — 25 років. Такі терміни засудження отримували не тільки підозрювані в співпраці з німцями, але також і радянські громадяни, які поверталися на Батьківщину з примусових робіт в Німеччині. Для стеження і контролю над інакомисленням СМЕРШ створив і підтримував цілу систему стеження за громадянами в тилу і на фронті. Часто погрози розправи над громадянами призводили до співпраці з секретною службою і до волюнтаристських і часто безпідставних звинувачень проти військовослужбовців і цивільного населення.

СМЕРШ також відігравав велику роль у поширенні сталінської системи терору на країни Східної Європи, де встановилися дружні до Радянського Союзу режими. На території Польщі і Німеччини після війни деякі нацистські концтабори продовжували функціонувати під егідою СМЕРШ як місця репресій ідеологічних противників нових режимів. Так в нацистському концтаборі Бухенвальд ще декілька років після війни утримувалося понад 60,000 противників соціалістичного вибору.[1]