Отто Зідов

Отто Адольф Зідов (нім. Otto Adolf Sydow; 1 лютого 1896, Деммін24 червня 1970, Діпгольц) — німецький воєначальник, генерал-майор люфтваффе (1 квітня 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Отто Зідов
нім. Otto Adolf Sydow
Народився 1 лютого 1896(1896-02-01)
Альтентрептов, Мекленбургіше-Зеенплатте, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина
Помер 24 червня 1970(1970-06-24) (74 роки)
Діпгольц, Нижня Саксонія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність поліцейський
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна, Друга світова війна, Французька кампанія, німецько-радянська війна і Битва за Берлін
Військове звання  Генерал-майор Люфтваффе
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий німецький хрест
Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе

Біографія

Після початку Першої світової війни 5 вересня 1914 року вступив добровольцем в 42-й піхотний полк. Значну частину війни прослужив в 14-му піхотному полку, командир взводу, роти. 21 травня 1920 року демобілізований. 20 листопада 1920 року вступив в поліцію. Закінчив вище поліцейське училище в Айхе. Служив в частинах швидкого реагування в Берліні. З 1 червня 1932 року — начальник 176-го поліцейського району Берліна. 1 травня 1933 року призначений командиром роти поліцейського батальйону «Веке», який після ряду переформувань перетворився 12 січня 1934 року в групу земельної поліції «Генерал Герінг».

1 жовтня 1935 року переведений в люфтваффе командиром роти полку ВПС «Генерал Герінг», потім служив в штабі полку, з 1 жовтня 1937 року — командир караульного батальйону. Одночасно з 11 березня по 8 квітня 1938 і з 23 червня по 16 липня 1938 року тимчасово виконував обов'язки командира полку. З 1 серпня 1938 року — командир авіадесантного батальйону полку ВПС «Герман Герінг». 1 січня 1939 року призначений командиром 3-го батальйону 1-го парашутного полку, а в 1940 році очолив 125-й резервний зенітний дивізіон. З 27 червня 1940 року — командир 1-го дивізіону 22-го зенітного полку, з 15 липня 1940 року — 75-го легкого зенітного дивізіону, з 1941 року — 1-го дивізіону 52-го зенітного полку. 1 квітня 1941 року призначений командиром 125-го зенітного полку. Учасник Німецько-радянської війни. З 1 липня 1942 року — інспектор зенітної артилерії при Командуванні ВПС «Південний Схід». З 1 жовтня 1943 року — командир 20-ї, з 15 листопада 1944 року — 1-ї зенітної дивізії. Останні місяці війни брав участь в битві за Берлін (його частини розміщувалися в районі Берлінського зоопарку). 6 травня 1945 року взятий в полон радянськими військами. 2 липня 1950 року військовим трибуналом військ МВС Московської області засуджений до 25 років таборів. 7 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Нагороди

Література

  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, 1991.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.