Отто Зідов

Після початку Першої світової війни 5 вересня 1914 року вступив добровольцем в 42-й піхотний полк. Значну частину війни прослужив в 14-му піхотному полку, командир взводу, роти. 21 травня 1920 року демобілізований. 20 листопада 1920 року вступив в поліцію. Закінчив вище поліцейське училище в Айхе. Служив в частинах швидкого реагування в Берліні. З 1 червня 1932 року — начальник 176-го поліцейського району Берліна. 1 травня 1933 року призначений командиром роти поліцейського батальйону «Веке», який після ряду переформувань перетворився 12 січня 1934 року в групу земельної поліції «Генерал Герінг».

1 жовтня 1935 року переведений в люфтваффе командиром роти полку ВПС «Генерал Герінг», потім служив в штабі полку, з 1 жовтня 1937 року — командир караульного батальйону. Одночасно з 11 березня по 8 квітня 1938 і з 23 червня по 16 липня 1938 року тимчасово виконував обов'язки командира полку. З 1 серпня 1938 року — командир авіадесантного батальйону полку ВПС «Герман Герінг». 1 січня 1939 року призначений командиром 3-го батальйону 1-го парашутного полку, а в 1940 році очолив 125-й резервний зенітний дивізіон. З 27 червня 1940 року — командир 1-го дивізіону 22-го зенітного полку, з 15 липня 1940 року — 75-го легкого зенітного дивізіону, з 1941 року — 1-го дивізіону 52-го зенітного полку. 1 квітня 1941 року призначений командиром 125-го зенітного полку. Учасник Німецько-радянської війни. З 1 липня 1942 року — інспектор зенітної артилерії при Командуванні ВПС «Південний Схід». З 1 жовтня 1943 року — командир 20-ї, з 15 листопада 1944 року — 1-ї зенітної дивізії. Останні місяці війни брав участь в битві за Берлін (його частини розміщувалися в районі Берлінського зоопарку). 6 травня 1945 року взятий в полон радянськими військами. 2 липня 1950 року військовим трибуналом військ МВС Московської області засуджений до 25 років таборів. 7 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

• Залізний хрест 2-го класу (9 липня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (9 липня 1918)
• Німецький орденський щит у пам'ять прикордонної охорони «Схід» (4 грудня 1919)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (14 грудня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (4 грудня 1940)
• Залізний хрест 1-го класу (25 серпня 1941)
• Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе (12 грудня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в золоті (24 вересня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (28 лютого 1945)

• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, 1991.