Павленко Іван Васильович

Іва́н Васи́льович Павле́нко (нар. 22 листопада 1914, с. Городище, нині Бахмацького району Чернігівської області, Україна — 1 червня 2010, Бердичів) — український військовик. Ветеран Другої світової війни. Лицар ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Павленко Іван Васильович
майор
Загальна інформація
Народження 22 листопада 1914(1914-11-22)
с. Городище, нині Бахмацький район Чернігівська область, Україна
Смерть 1 червня 2010(2010-06-01) (95 років)
Бердичів
Військова служба
Приналежність  Україна
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»

Біографія

Народився 22 листопада 1914 року в багатодітній родині у селі Городище Батуринського району на Чернігівщині. У Івана було десять братів та сестер. Батько рано помер від тифу.

У 1932 Іван Васильович закінчує Батуринську середню школу. З 1936 року на військовій службі в Червоні армії. Навчався у Московському артилерійському училищі імені Красіна. У 1930—1940 роках — учасник радянсько-фінської війни. У перші дні німецько-радянської війни проходить службу у складі 44-ї щорсівської дивізії.

Воєнні роки

З 1941 року у званні лейтенанта проходив службу артилеристом на Північному Кавказі. У складі артилерійських військ воював на Північному Кавказі, Малій Землі, брав участь у Новоросійсько-Таманській операції. У грудні 1943—1944 років у складі 117-і гвардійської стрілецької дивізії брав участь у Житомирсько-Бердичівській операції. Під час операції по звільненню Бердичєва командував артилерійською батареєю. Вже у звільненому місті його батарея зайняла позиції та розгромила ворожі танки в районі селища Мирного. У складі 117-ї дивізії пройшов весь бойовий шлях. У Бердичєві Іван Васильович Павленко зустрів свою майбутню дружину Ольгу Лиферівну Греву, яка працювала вчителькою. Його батарея прийняла останній бій 12 травня 1945 року у Празі (Чехословаччина).

Повоєнні роки

У травні 1946 року в званні гвардії капітана був звільнений у запас. Продовжив військову службу у внутрішніх військах, стає начальником гарнізону охорони Братської гідроелектростанції.

У травні 1960 року Іван Павленко демобілізується та з родиною повертається у Бердичів. Тут працює цензором у Райківській колонії, з 1963 року — охоронцем на Бердичівському солодовому заводі, а з 1983 року — начальником постачання. У 1987 році він стає заступником начальника Ради ветеранів однополчан 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії. У 2000—2008 рр. — голова Ради ветеранів однополчан.

Помер Іван Павленко 1 червня 2010 року в Бердичеві. Його поховали з відповідними почестями на міському кладовищі у секторі почесних поховань.[1]

Громадська діяльність

За активну участь у громадсько-політичному житті міста та вихованні молоді рішенням виконавчого комітету бердичівської міської ради від 20 квітня 1998 року № 184 визволителю міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Івану Васильовичу Павленку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».[2]

Нагороди та відзнаки
  • Орден Богдана Хмельницького 3 ступеня
  • Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
  • Орден Червоної Зірки

Примітки
  1. Поховання Почесного громадянина міста Бердичева Івана Павленко.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Почесний громадянин Бердичева Іван Павленко відзначив 95-річний ювілей

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.