Павленко Андрій Олексійович

Павленко Андрій Олексійович;
	Прапорщик
Загальна інформація
Народження	13 листопада 1984; Новотроїцьке
Смерть	7 грудня 2017 (33 роки); Авдіївка
Псевдо	«Павлуха»
Військова служба
Роки служби	2014-2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Десантні війська
Формування	25 ОПДБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Авдіївку;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрі́й Олексі́йович Павле́нко (13 листопада 1984(19841113) — 7 грудня 2017) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1984 року в смт Новотроїцьке (Новотроїцький район, Херсонська область). Зростав із двоюрідним братом, їх виховували рідні дядько та тітка. В дитинстві у нього була астма, тому Андрій бігав — потроху, потім все більше, завдяки чому відступила хвороба. В Новотроїцькому закінчив 11 класів школи, у листопаді 2002 року призваний на строкову службу, під час якої підписав контракт; служив у ВВ МВС на посаді стрільця. Закінчив школу прапорщиків у навчальному центрі в Золочеві; призначений начальником варти. Під час служби зустрів дівчину, в яку закохався та, звільнившись 2007 року з служби, переїхав до Аулів, де з нею розписався, а через рік одружився. Мешкав у смт Аули (Криничанський район, Дніпропетровська область). Для молодшої сестри дружини став домашнім тренером — вчив бігати на великі відстані. Працював у приватній охоронній компанії «Крок».

Добровольцем пішов на фронт у жовтні 2014 року, до серпня 2015-го служив у 3-му взводі 3-ї роти батальйону МВС «Київ-1». Червнем 2016 року уклав контракт із ЗСУ; прапорщик, командир БМП — головний сержант 3-го парашутно-десантного взводу 1-ї парашутно-десантної роти 1-го батальйону 25-ї бригади. Належав до експериментального підрозділу ДШВ «Марусині ведмеді», очолюваного Марусею Звіробій. Згодом сам готував бійців підрозділу.

7 грудня 2017 року загинув від смертельного кульового поранення в голову — під час обстрілу позицій поблизу Авдіївки, ще один військовик зазнав поранення.

9 грудня 2017-го похований на цвинтарі Аулів — на алеї Героїв.

Без Андрія лишились дружина та двоє дітей — донька 2012 р.н. й син 2015 р.н.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 7 грудня[2][3].

Примітки

Указ Президента України від 26 лютого 2018 року № 42/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 7 грудня на YouTube

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Указ Президента України від 26 лютого 2018 року № 42/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.

[3] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 7 грудня на YouTube