Павло Козелецький

Павло Козелецький
Народився невідомо
м.Козелець
Помер 1768
м. Нехворощанський монастир
Громадянство Військо Запорозьке
Національність українець
Діяльність політик
Посада кошовий отаман
Термін 1747, 1752—1753 роки
Конфесія православ'я
Батько Іван

Павло Козелецький (*, д/н 1768) — український політичний та військовий діяч, кошовий отаман Війська Запорозького у 1747, 1752—1753 роках. У російських офіційних документах відомий також як Павло Кирилов.

Життєпис

Походив з дрібної української шляхти. Народився у м. Козелець (звідси прізвисько). Відомо, що його батька звали Іван. Тому іноді підписувався як Іванович. Відзначився у російсько-турецькій війні 1735—1739 років. У 1743—1744 роках був курінним отаманам Корсунського куреня. На цій посаді разом з Іваном Шостаком, отаманом Васбринського куреня за розпорядженням кошового Яким Ігнатовича їздив на комісію (перемовини) з татарами з приводу утворення татарами Кизикерменського перевозу.

У 1747 році обирається кошовим отаманом. На цій посаді проявив суворість по відношенню до розбишак і злодіїв. За його наказом було страчено 6 злочинців. Так, капітан Новосіченської фортеці Микита Карамишев від 26 серпня 1747 р. свідчить: «Войська запорожскими козаками поймано в степи к реке Гарду воровских людей четыре человека запорожцев же, кои допросами объявили, что они несколько разного звания купцов, проезжавших в Крым и из Крыму для купеческого промыслу, разбивали и грабили товар, деньги и протчее; и за то сего августа 20 числа из оных грабителей три человека кошевым атаманом с товариством повешено, а четвертый, по их запорожскому обычаю, под виселецею нещадно бит киями…».

Займав позицію підтримки російського уряду в Україні та протидію гайдамацькому руху. 29 вересня 1747 року кошовий отаман Війська Запорозького Павло Козелецький доповідає київському генерал-губернатору М. Леонтьєву з приводу одержання указу Колегії іноземних справ про заборону давати притулок гайдамакам: «…не будучи мы, Запорожское Войско, об тех гайдамаках убежавших з Полщи в разние ведомства нашего места, известни, ответствовать вскорости неможно, а чтоб мы, Войско, об тех гайдамаках подленно могли усведомится и чтоб отнине и впредь приниманни не били, но вовся іскореняеми без пощади, о том найкрепчайшій приказ к полковнику гардовому послан. И что от него, полковніка, в ответ якоби о убежавших с Полщи гайдамак получим, то того ж часа к вашему вісокопревосходительству ответствовать не применем с покорностию… доносим…». При цьому ретельно доповідав російським військовим щодо пересування татар.

У 1752 році вдруге обирається кошовим отаманом. Продовжував політику попередників, намагався приборкати голоту на Січі, водночас усіляка забороняв загонам запорожців підтримувати гайдамаків на Правобережжі. При цьому посилив спостереження за кримськими татарами. У 1753 році запорожці знову довірили Козелецькому посаду кошового. Втім вже червні того ж року був позбавдений посади.

У 1758 та 1762 роках обіймав посаду військового судді. У 1763 році відправився до Нехворощанський монастир Успіння Пресвятої Богородиці, де прийняв постриг під ім'ям Петра. Надав 243 рубля на лиття дзвону для монастирської дзвіниці (після закриття монастиря у 1786 році цей дзвін зберігався на дзвіниці Здвиженської церкви Катеринослава, сучасного Дніпропетровського, до 1917 року).

У 1765 році стає ігуменем монастиря, виконував обов'язки до своєї смерті у 1768 році.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.