Павло I (папа)
Святий Павло I (лат. Paulus; †28 червня 767, Рим, Візантійська імперія) — дев'яносто четвертий папа Римський (29 травня 757—28 червня 767), брат папи Стефана II (III).
| Святий Павло I | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 757 — 767 | ||
| Попередник: | Стефан II (III) | |
| Наступник: | Стефан III (IV) | |
| Народження: | ??? Рим, Візантійська імперія[1] | |
| Смерть: | 28 червня 767[2][3] Рим, Папська держава | |
| Релігія: | Католицька церква[4] | |
| Примітки | дев'яносто четвертий папа Римський | |
| У миру | Павло | |
 Медіафайли у Вікісховищі | ||
Після смерті брата Павло переміг фракцію, яка бажала обрання на папський престол архідиякона Феофілакта, та був вибраний папою більшістю голосів. Продовжував політику свого попередника, підтримуючи баланс стосунків з королем франків, королем лангобардів і візантійським імператором. Про своє обрання повідомив короля франків, наголосивши на необхідності зміцнення відносин між Святим престолом і королівством франків.
Король лангобардів Дезидерій захопив міста Імолу, Озімо, Болонью та Анкону, на які претендував папа. У 758 році Дезидерій відвідав папу та попросив його написати листа королю франків Піпіну Короткому про передачу лангобардам вказаних міст, крім Імоли. Павло I виконав прохання Дезидерія, проте написав Піпіну ще одного листа з протилежним змістом. Король франків одразу жодним чином не зреагував на подвійну гру папи, проте пізніше надав йому допомогу в суперечках з лангобардами. Таким чином Павло I зміцнив папську державу, збільшивши її територію за рахунок земель Беневенто і Тоскани.
Павло I помер у Римі.