Дезидерій

Дезидерій (лат. Desiderius) — останній король лангобардів, відомий завдяки тісному зв'язку з Карлом Великим, який був одружений з дочкою Дезидерія.

Дезидерій
лат. Desiderius
Народився 710
Брешія, Провінція Брешія, Ломбардія
Помер 786
Льєж, Франкське королівство
Країна Лангобардське королівство
Діяльність суверен
Знання мов латина
Титул Герцог
Посада king of Lombardsd
Конфесія католицтво
Рід list of kings of the Lombardsd
Батько Ermenulph (?)d[1]
У шлюбі з Ansa, Queen of the Lombardsd
Діти Anselpergad[1], Adelpergad[1], Liutpergad[2][1], Desiderata of the Lombardsd[3], Адельчіз[1] і Gerberga, Queen of the Franksd

Дезидерій був королівським офіцером, dux Langobardorum et comes stabuli, «коннетаблем і герцогом лангобардів». Король Айстульф надав йому титули герцога Істрійського та Тосканського. Після смерті Айстульфа у 756 Дезидерій став королем, подолавши повстання попередника Айстульфа Рачіса, який утік з монастиря в Монте-Кассіно. Дезидерій користувався підтримкою папи Римського Стефана II. На своїй коронації пообіцяв папі повернути Святому Престолу кілька, втрачених раніше міст. Пізніше між Дезидерієм і папою Стефаном III (IV) виник конфлікт, оскільки папа був проти одруження Карла Великого з дочкою короля лангобардів.

Правління

Як його попередники, Дезидерій бажав поширити свою владу в Італії, що й викликало колізії з папою та південними герцогствами. Папа мав намір передати герцогство Беневентське та герцогство Сполетське у сеньйоральну залежність королю франків. У 758 герцог Беневентський Лютпранд повстав проти Дезидерія, який швидко розгромив свого противника й подарував герцогство Арехізу. Тоді ж Дезидерій змістив з престолу Албойна і привласнив собі титул герцога Сполетського.

У 771 папа Адріан I анулював шлюб Карла Великого з дочкою Дезидерія Герпергою, яку було відіслано до батька. У той самий час Герберга, вдова брата Карла Великого, що правив до нього, Карломана, вирішила шукати допомогу в короля лангобардів, маючи мету возвести своїх синів на престол короля франків. Дезидерій визнав синів Карломана і Герберги монархами й напав на папу Адріана I, який відмовився коронувати вказаних претендентів.

Тому Карл Великий зі своїм військом у 773 перетнув Альпи й напав на королівство лангобардів. Лангобарди зазнали тяжкої поразки у битві біля Мортари. Пізніше Карл Великий оточив їхню столицю Тіцінум, сучасна Павія. Син Дезидерія, Адельчіз зібрав армію у Вероні, яка була відкинута до узбережжя Адріатичного моря. Адельчіз утік до Константинополя.

Облога тривала до червня 774, коли Дезидерій здався й відкрив міські ворота, отримавши обіцянку збереження життя воїнів і мешканців міста. Дезидерія було вислано до монастиря у Корбі, де він і помер.

Карл Великий привласнив собі титул rex Langobardorum.

Примітки
  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. Дезидерий // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 282.
  3. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 198. — ISBN 978-2-9501509-3-6

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дезидерій

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.