Павлюк Георгій Миколайович

Народився 20 листопада в Одесі в родині митців. Його батько, Микола Артемович був талановитим живописцем та видатним педагогом,[1] який виховав декілька поколінь художників у стінах Одеського художнього училища. Мати — Марія Георгіївна теж була художницею.

У 1940-х роках розпочавши навчання в Одеському художньому училищі, Г. Павлюк мав його залишити з початком війни. З 1943 по 1944 — брав участь у партизанському русі в Нерубайському загоні, у катакомбах.

1944—1946 — учасник Великої Вітчизняної війни. Брав участь в визволенні Дрездена, Праги, Берліна. Нагороджений бойовими нагородами.

Лише у 1946 році Георгій Павлюк повертається студент Одеського художнього училища. Навчався в майстерні професора Т. Б. Фраєрмана, М. А. Павлюка.

1947—1953 — навчався в Київському художньому інституті, майстерня професора С.&nbspO. Григор'єва. У 1950 році — вперше брав участь у художній виставці.

У 1953 році повертається до рідного міста назавжди. З цього часу протягом 13 років Георгій Миколайович викладав малюнок та живопис в Одеському художньому училищі.

З 1957 — член Спілки художників СРСР.

1972—1975 — викладав живопис та малюнок в Одеському інжерно-будівельному інституті.

У 1973 році Г. М. Павлюку присвоєно звання Заслуженого художника УРСР.

1980—1985 — голова живописної ради Одеської організації Спілки художників України. Заступник голови живописної секції Одеської організації Спілки художників України.

1985—1987 — член республіканського правління Спілки художників УРСР. Заступник голови правління Одеської організації Спілки художників УРСР[2].

1987 — пішов з життя. Похований в Одесі.

Георгій Миколайович Павлюк виріс в родині художника. Його батько Микола Артемович, був талановитим живописцем і видатним педагогом. Сорок років життя він поклав на вівтар виховання молодого покоління в стінах Одеського художнього училища.

Мати Георгія Павлюка — Марія Георгіївна також була художницею. Творча атмосфера рідного дому рано пробудила в маленькому Миколі здібності до мистецтва. Це і визначило життєвий шлях майстра.

Після війни Павлюк успішно закінчує Одеське художнє училище і вступає до Київського художнього інституту, де навчається в майстерні професора С. O. Григор'єва.

Після закінчення інституту в 1953 р назавжди повертається в рідну Одесу.

Георгій Миколайович рано пішов з життя. Його творче натхнення було віддано мистецтву до останньої краплі. Будучи важко хворим, в лікарні, він не переставав працювати, малюючи там портрети лікарів і медичних сестер простим олівцем.

Георгіївна також була художницею. Творча атмосфера рідного дому рано пробудила в маленькому Миколі здібності до мистецтва. Це і визначило життєвий шлях майстра.

Після війни Павлюк успішно закінчує Одеське художнє училище і вступає до Київського художнього інституту, де навчається в майстерні професора С. O. Григор'єва.

Після закінчення інституту в 1953 р назавжди повертається в рідну Одесу.

Георгій Павлюк працював в жанрі тематичної картини, пейзажі. Роботи художника починаючи з 1951 року багато разів були представлені на зарубіжних виставках у Німеччині, Польщі, Єгипті, Болгарії, Угорщині, Японії, Італії, США, Румунії та Фінляндії.

У 1986 році відбулась творча поїздка в Монголію, після повернення з якої в Одесі та Києві було відкрито останню у житті автора виставку «Два тижня по Монголії».

У 1993—1994 роках в Одеському художньому музеї пройшла виставка Г. М. Павлюка[3].

Картини художника зберігаються у колекціях Сумського художнього музею, Новокаховської картинної галереї ім. А. С. Гавдзинського. Вінницького художнього музею, Івано-франківському художньому музеї, Ізмаїльській картинній галереї, Чернігівському художньому музеї, Житомирському краєзнавчому музеї, Хмельницькому художньому музеї, Музеї сучасного мистецтва України[4], Національної академії образотворчого мистецтва, та приватних збірках України, Японії, Бельгії.

За життя Георгій Павлюк був відомим та успішним живописцем, а також багато часу проводив зі своїми учнями. Серед послідовників Павлюка — заслужений художник України Анатолій Кравченко[5].