Пазич Майя Павлівна

Пазич Майя Павлівна (в дівоцтві Вовк; нар. 22 травня 1938, Розаліївка — пом. 1 липня 2020, м. Київ, Україна[1][2]) — радянська та українська актриса. Народний артист України (2011). Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2009), ІІ ступеня (2013), І ступеня (2017).

Майя Пазич
Ім'я при народженні Майя Павлівна Вовк[джерело не вказане 401 день]
Народилася 22.05.1938[джерело не вказане 401 день]
с. Розаліївка, Білоцерківський район, Київська область, УРСР, СРСР[джерело не вказане 401 день]
Померла 1 липня 2020(2020-07-01)
Київ, Україна
Громадянство  СРСР →  Україна
Роки діяльності 1959—2020
Чоловік Василь Пазич
Нагороди та премії
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня

Життєпис

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1959; педагоги н. а. України Костянтин Степанков, н. а. України Петро Сергієнко)[3].

У 1959 році працювала в Одеському театрі юного глядача, після чого у 1960—2020 роках — актриса Київського театру юного глядача на Липках[4].

Померла 1 липня 2020 року у Києві[2]. Похована на Байковому кладовищі.

Родина. Чоловік — Василь Пазич, заслужений артист України, соліст Театру опери та балету ім. Тараса Шевченка (помер 1997 р., похований на Байковому кладовищі). Донька — Калініна Наталія Василівна.

Ролі в театрі
Майя Пазич в ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія» (реж. Віктор Гирич)
Одеський театр юного глядача
Київський академічний театр юного глядача на Липках
  • Параска — «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого,1963, реж. М. Мерзлікін;
  • Уляна Громова — «Молода гвардія» О. Фадєєва,1964, реж. О. Барсегян;
  • Няня — «Червоненька квіточка» Л. Браусевича, І. Карнаухова,1976, реж. М. Єдлінський;
  • Пузикова — «Барабанщиця» О. Салинського,1977, реж. М. Мерзлікін;
  • Цариця — «Царівна-жаба» К. Мешкова,1986, реж. М. Карасьов;
  • Шура — «Фатальна помилка» М. Рощина, 1987, реж. В. Гирич;
  • Тітка Роза — «Вино з кульбабок» за Р. Бредбері, 1990, реж. А. Фурманчук;
  • Мачуха — «Кришталевий черевичок» Т. Габбе, 1992, реж. О. Балабан;
  • Марселіна — «Шалений день» П.-О. Бомарше, 1995, реж. В. Гирич;
  • Берта — «Гедда Габлер» Г. Ібсена, 1996, реж. К. Дубінін;
  • Годувальниця — Джульєтти «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 2002, реж. В. Гирич;
  • Мати Лукашева — «Лісова пісня» Лесі Українки, 2005, реж. В. Гирич;
  • Баба — «Ярмарковий гармидер» Я. та І. Златопольські, 2005, реж. В. Гирич;
  • Місіс Тарбел — «Поліанна» Е. Портер, 2007, реж В. Гирич;
  • Софія — «Безталанна» І. Карпенка-Карого, 2009, реж. К. Дубінін;
  • Сирена — «Сирена та Вікторія» О. Галіна, 2013, реж. В. Гирич;
  • Галчиха — «Без вини винні» О. Островського, 2016, реж. В. Гирич.

Фільмографія

Примітки
  1. Гірка утрата
  2. Померла Майя Пазич. На 83 році життя пішла у Вічність народна артистка України (ua). «День». 2 липня 2020. Процитовано 2020-7-03.
  3. Майя Пазич. tuz.kiev.ua. Процитовано 17 грудня 2020.
  4. https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/u-poshukah-shchastya. Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. Майя Пазыч. Кино-Театр.РУ. Процитовано 17 грудня 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.