Пазури й ікла

Тож тридцять років. Відьмак, найнятий за три тисячі оренів. Коли він з'явився у Визимі, у корчмі «Під лисом», він не був молодиком: побіліле волосся, шрам на обличчі і той характерний паскудний усміх.

Він почав з високої ноти: троє харцизів, потім стрига й інші тварі — люди і нелюди, — негідні жити на світі, котрий нам дано.

А потім Білий Вовк пішов своєю дорогою. Тернистою, як на мене, але, що ж, кожен учиться на своїх помилках. Десь у віддалі на мене значущо поглядає Голлівуд, але наразі давайте потішимося тим, що віднайшли у відьмацькому конкурсі «Нова Фантастика» та «Супер-Нова»: одинадцять оповідань, натхнених долею Геральта та його приятельок і товаришів.

Читав їх з увагою, не виправляючи. Серед учасників конкурсу до «Тридцятиріччя» Відьмака є люди вельми талановиті. Незабаром вони створять власні світи або знищать існуючі. Тож не губіть їх з очей!

Оригінальний текст (пол.)

No tak. Trzydzieści lat. Wiedźmin do wynajęcia za trzy tysiące orenów. Gdy pojawił się w Wyzimie, w karczmie „Pod Lisem” nie był młodzieniaszkiem. Pobielałe włosy, szrama na twarzy i ten charakterystyczny, paskudny uśmiech.

Zaczął od górnego C: trzech oprychów, potem strzyga i kolejne stwory – ludzkie bądź nieludzkie – niegodne żyć w świecie, który został nam dany.

A potem Biały Wilk poszedł własną drogą. Ciernistą, tak bym to ujął, ale cóż, każdy uczy się na błędach. Gdzieś w oddali łypie do mnie znacząco Hollywood, ale na razie cieszmy się tym, co wyłowiła z wiedźmińskiego konkursu „Nowa Fantastyka” i superNOWA: jedenaście opowieści zainspirowanych losami Geralta oraz jego przyjaciółek i kamratów.

Czytałem je z uwagą, nie ingerując. Są wśród uczestników konkursu na „trzydziestkę” wiedźmina ludzie bardzo utalentowani. Wkrótce stworzą własne światy bądź zanegują istniejące. Nie straćmy ich z oczu!

— Анджей Сапковський

Передмова: «Спадщина Білого Вовка», Марцін Звешховський («Dziedzictwo Białego Wilka», Marcin Zwierzchowski).

• «Край чудес», Пйотр Єдлінський («Kres cudów», Piotr Jedliński);
• «Кров на снігу. Апокриф Коралі», Беатриче Новицька («Krew na śniegu. Apokryf Koral», Beatrycze Nowicka);
• «Іронія долі», Собеслав Коляновський («Ironia losu», Sobiesław Kolanowski);
• «Дві голови…», Надія Гасик («Co dwie głowy…», Nadia Gasik);
• «Шкала обов'язку», Катажина Гелич («Skala powinności», Katarzyna Gielicz);
• «Без взаємності», Барбара Шельонг («Bez wzajemności», Barbara Szeląg);
• «Урок самотності», Пшемислав Гуль («Lekcja samotności», Przemysław Gul);
• «І сліду не буде», Томаш Злічевський («Nie będzie śladu», Tomasz Zliczewski).
• «Дівчина, котра ніколи не плакала», Анджей-Войцех Савицький («Dziewczyna, która nigdy nie płakała», Andrzej Wojciech Sawicki);
• «Балада про квітоньку», Міхал Смик («Ballada o Kwiatuszku», Michał Smyk);
• «Пазури й ікла», Яцек Врубель («Szpony i kły», Jacek Wróbel).[4]

Антологія зазнала критики за оманливу обкладинку, на якій зазначене ім'я Сапковського, але замовчані імена справжніх авторів, а також з якої не зрозуміло, чим є книжка: романом чи збіркою.[5][6]

Одночасно критики відзначили високу якість ілюстрацій, виконаних художником Томашем Пйоруновським.[7][6] Самі ж тексти отримали неодностайну суперечливу оцінку.