Пазяк Михайло Михайлович

Михайло Пазяк народився в селі Ілем'я Долинського повіту Станіславського воєводства (тепер село Ілемня Рожнятівського району Івано-Франківської області). Фольклором захоплювався з дитинства — любив слухати пісні мами, тітки, бабусь та розповіді татових товаришів.

Підлітком пережив страхіття війни та повоєнного московсько-більшовицького терору проти мирного населення та Української Повстанської Армії.

Після війни закінчив середню школу у місті Рожнятові.

У 1951—1956 роках навчався у Чернівецькому університеті імені Юрія Федьковича, де здобув фах філолога, вчителя української мови та літератури. За часи студентства Михайло Пазяк написав такі наукові розвідки як: «Говірка села Илем'я», «Село Илем'я од давніх часів і донині», «Образ Устима Кармелюка в народній пісенності та в літературі» (у співавторстві з Михайлом Гуцем), «Народнопісенна основа роману Панаса Мирного „Лихі люди (Товариші)“».

Після закінчення навчання Михайло Пазяк три роки працював учителем на Поділлі — у селі Княжпіль Камянець-Подільського району Хмельницької області.

У 1959—1962 роках навчався в аспірантурі Київського педагогічного інституту (тепер — Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова).

У 1964 року захистив кандидатську дисертацію про народнопоетичне підґрунтя поезії Юрія Федьковича.

У 1962—1971 роках працював у видавництві «Дніпро».

З 1971 року і до останнього свого дня Михайло Пазяк працював в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.

Михайло Пазяк сконцентрував всі свої думки та помисли на збиранні, вивченні та збереженні фольклорного фонду українців, популяризації мистецьких скарбів. Їх він розшукував і збирав в експедиціях з усієї України — від своїх рідних Карпат до Поділля, Полісся, Наддніпрянщини, Слобожанщини і Півдня України. Учений прагнув, щоб видання творів народної словесності, здійснені подвижниками-українознавцями в минулому, були перевидані і доступні сучасному читачеві.

Основними дослідженнями фольклориста є: «Юрій Федькович і народна творчість» (1974), «Українські прислів'я та приказки проблеми пареміології та переміографії» (1984), «Народнопісенні мотиви в ліриці Ю. Федьковича» (1961), «З фольклористичної спадщини Ю. Федьковича» (1963).

У 1991 році захистив докторську дисертацію («Українські прислів'я та приказки. Проблеми ґенези, семантики і жанрово-поетичної структури»).

Упорядкував народнопоетичні збірки: «Українські прислів'я та приказки» (1976, 1984), «Прислів'я та приказки» у трьох томах (природа, людина, взаємини між людьми).

Перевидав у 1993 році славетну збірку Матвія Номиса «Українські приказки, прислів'я і таке інше».

Багато років редагував, як заступник головного редактора, часопис «Народна творчість та етнографія» (з 1974 року).

1. Рожнятівська центральна районна бібліотека
2. Михайло Пазяк (Некролог) // Етнічна історія народів Європи . — 2000. — Вип. 4. — С. 121—123.

• «Грудка землі на свіжу могилу товариша»