Пайдугіна

Пайдугіна (рос. Пайдугина) — річка в Росії, права притока Кеті (басейн Обі), тече у Томській області.

Пайдугіна
58°51′32″ пн. ш. 84°38′34″ сх. д.
Витік оз. Окуневе (на кордоні між Томською областю і Красноярським краєм, Росія (Васюганське болото)
• координати 59°52′37″ пн. ш. 84°38′34″ сх. д.
Гирло с. Нарим, Парабельський район Томської області, Росія (права притока Кеті)
• координати 58°51′32″ пн. ш. 81°40′04″ сх. д.
Басейн Кеть→Об→Карське море→Північний Льодовитий океан
Країни:  Росія[1]
Прирічкові країни: Росія, Томська область
Регіон Томська область
Довжина 458 км
Площа басейну: 8 790 км²
Середньорічний стік 47 м³/c
Притоки: Березовка (пр.)
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 13010600112115200027986
GeoNames 1495435
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 18,68
 
лютий: 16,79
 
березень: 16,32
 
квітень: 21,71
 
травень: 177,86
 
червень: 122,59
 
липень: 46,85
 
серпень: 38,37
 
вересень: 37,10
 
жовтень: 36,28
 
листопад: 29,15
 
грудень: 22,70
 
Березовка (177 км від гирла), 1955–2000

Фізіографія

Пайдугіна витікає з озера Окуневого на кордоні Томської області і Красноярського краю (обсько-єнісейський вододіл), тече на південний захід. Впадає в Кеть (її Наримський рукав) за кілька кілометрів до її злиття з Об’ю неподалік від села Нарим.

Гідрологія

Довжина річки 458 км, площа басейну 8 790 км². Середньорічний стік, виміряний за 177 км від гирла біля села Березовка у 1955–2000 роках, становить 47 м³/c. Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (16,3 м³/с), максимум — у травні (177,9 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (11 м³/с) спостерігався у лютому 1993 року, абсолютний максимум (235 м³/с) — у травні 1990.

Живлення переважно снігове. Замерзає наприкінці жовтня — в листопаді, скресає наприкінці квітня — у першій половині травня. Повінь з травня по червень.

Найбільша притока  — Березовка, впадає справа. Однойменне село Березовка розташоване біля місця її злиття з Пайдугіною.

Інфраструктура

Пайдугіна судноплавна на 182 км від гирла (до села Березовка).[2]

Джерела

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації, затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.