Палати державних маєтностей

Палати державних маєтностей — місцеві адміністративно-територіальні та фіскальні установи міністерства державних маєтностей Російської імперії. Засновувалися за проектом міністра державних маєтностей генерал-ад'ютанта П.Кисельова (1837—56) та діяли на основі «Учреждения об управлении государственными имуществами в губерниях» від 30 квітня 1838 в кожному губернському центрі, хоча спершу одна палата обслуговувала кілька губерній. Під їх керівництвом діяли окружні, волосні та сільські управління державних маєтностей. Палати підпорядковувалися міністру державних маєтностей Російської імперії та губернатору (у питаннях переселення, сімейних поділів землі, контролю за сплатою недоїмок). Покликані були збільшити надходження доходів до державного бюджету, завершити закріплення за державою лісів та земель, а також поліпшити управління як ними, так і оброчними статтями, опікуватися державними селянами. На них покладалася організація збирання податків, усунення поборів та приведення у відповідність розмірів податків із доходами від землі та промислів, зміна оподаткування з подушного на земельне. Під їх контролем перебували також землі, які належали державним утворенням до їхнього входження в склад Російської імперії (старостинські — в західних губерніях, ханські — в Криму, орендні — в прибалтійських, «пустопорожні» — в Сибіру та ін.), оскільки вільне сільське населення цих територій зараховувалося до категорії державних селян (правобережні однодвірці, «вольні люди», малоросійські козаки, татарські селяни, царани та ін.). Складали й уточнювали плани й карти державних земель, аби з’ясувати рентабельність селянського господарства та провести розмежування земель приватних власників від державних. Для підвищення платоспроможності малоземельних наділяли селянські общини якомога рівномірніше вільними землями з тим, щоб розмір оброку відповідав кількості виділеної селянському дворові землі. Упорядковували відбування державних натуральних повинностей: постачання підвід і постоєву повинність, та розпоряджалися здачею земель і угідь в оренду або оброчне утримання. Облаштовували сільське самоврядування (волостей і сільських громад, суду — сільських і волосних розправ).

П.д.м. мали сприяти дотриманню релігійно-моральних засад у повсякденному житті, запобігати поширенню пияцтва шляхом зменшення кількості питних закладів та зобов’язували відкупщиків дотримуватися умов винних відкупів. Брали участь у заснуванні лікарень, храмів різних віросповідань, укладанні шляхів, запобігали пожежам, утримували парафіяльні училища, у т. ч. жіночі (усього в Російській імперії на 1866 палатами було відкрито 7869 шкіл). Для забезпечення селян збіжжям у неурожайні роки контролювали наявність зерна в запасних хлібних магазинах. Опіка народним здоров’ям зводилася до надання селянам лікувальних засобів, проведення противіспових щеплень, запобігання епідеміям та надання першої медичної допомоги при пологах.

Палати брали під свій контроль лісовий фонд, як казенної власності, так і той, яким спільно володіли держава і поміщики, й т. зв. лісні дачі, для чого створювали інспекції, зокрема в Чернігівській губернії (1842). У південних губерніях, де лісів не вистачало, їх закладення та догляд за ними покладали на колоністів. У Катеринославській губернії планувалося організувати зразковий видобуток антрациту. За прикладом прибалтійських губерній почали з 1847 запроваджувати нову, спрощену, систему рекрутських наборів. Замість почергового набору вводився принцип жеребкування. Здійснювали передачу державних селян у військові поселення, зокрема в Херсонській губернії (1840). Підвищення культури землеробства полягало в раціоналізації сільського господарства і поліпшенні скотарства, осушенні боліт і зрошенні земель, сприянні розвиткові промислів, заснуванні навчальних агрономічних ферм, зокрема Луганської (1842).