Палаюча гора

Полога стежка завдовжки 3,5 км піднімається від парковки до місця, де з-під землі виходить дим і сірка. Перші дослідники і поселенці вважали, що цей дим має вулканічне походження, і Палаюча гора, приблизно до 1830 року[5] (за іншими даними — до 1866 року[6]) вважалася єдиним активним континентальним вулканом в Австралії.

До приходу європейців в районі гори жило плем'я Ванаруа (Wanaruah), з мови якого імовірно походить назва місцевого поселення — Вінґен (Wingen), що означає «вогонь»[3].

Вугільний пласт в горі зайнявся природним чином. Вигоріла область тягнеться на північний схід принаймні на 6,5 км від сьогоднішнього місця горіння. На поверхні над вигорілою зоною знаходиться багато невеликих грабенів, що виникли в результаті підземних обвалів при вигоранні вугілля, і тріщин, через які раніше виходили продукти горіння. Розташований в цих «трубах» плавлений пісковик містить рідкісні високотемпературні форми кварцу. В наш час^[коли?] горіння йде в області площею менше 100 м² на глибині близько 30 м.

Швидкість просування вогнища горіння становить приблизно 1 м на рік[5]. Таким чином, якщо швидкість горіння вугілля була постійною, то підземна пожежа триває вже більше 5,5-6 тис. років. Навіть якщо швидкість змінювалася, то інші чинники також свідчать про те, що пожежа почалася декілька тисяч років тому. З 1828 по 2004 рік пожежа просунулася на 150 м. Самозагорання вугілля на поверхні і подальше проходження вогню через водоносний шар в умовах недостатньої кількості кисню для підтримки горіння видається спеціалістам маловірогідним, тому можливою причиною виникнення даного природного феномена вважається залишкова вулканічна активність.