Палома Пікассо

Палома Пікассо народилась 19 квітня 1949 року у французькому місті Валлоріс в родині видантого художника і скульптора Пабло Пікассо та Франсуази Жільо. Ім'я «Палома» у перекладі з іспанської означає «голубка»[4]. Дитинство дівчинки минало в незвичних умовах, адже її весь час оточували художники і творчі люди, що мало великий вплив на формування її життєвого шляху як майбутньої модельєрки.

У 1953 році Франсуаза Жільо пішла від Пікассо й забрала з собою двох дітей — Палому і Клода. Діти майже припинили бачитись зі своїм знаменитим батьком[5].

У 1957 році Палома пробувала свої сили в олійному живописі. «Я не думаю, що це було легко. Скоріше, складно!», — пригадувала вона згодом[6].

У 1968 році поступила в Нантський університет.

Палома розпочала свою кар'єру ювеліра в 1968 році в Парижі, працюючи дизайнером костюмів. Придбане нею базарне намисто з гірського кришталю для виконавиці головної ролі відобразило її мистецький смак, його високо оцінили критики.

Відтак окрилена успіхом, вона поступила на курси ювелірної справи. Невдовзі по тому надійшла пропозиція від Ів Сен-Лорана, який доручив Паломі розробити дизайн аксесуарів для супроводу однієї з його колекцій. У 1971 році вона працювала для грецької ювелірної компанії Zolotas, займалась оформленням сумочок і взуття для одної італійської фірми й працювала з хутром для Жака Каплана[7][6].

Після смерті батька (1973) Палома на якийсь час втратила інтерес до дизайну й впала у депресію. Пабло Пікассо не залишив заповіту, і його позашлюбні діти — Палома, її брат Клод і єдинокровна сестра Майя звернулися до суду задля розподілу статків, які оцінили у 250 мільйонів доларів. Анна отримала 90 мільйонів і погодилась допомогти французькому уряду, що дістав також величезну суму грошей як податок від нерухомості, у справі створення паризького Музею Пікассо[7].

У 1974 році Палома знялась в еротичному фільмі «Аморальні історії» польського режисера Валеріана Боровчика, заживши скандальної популярності.

Наприкінці 1970-х Палома Пікассо була відомою завсідницею легендарного Нью-Йоркського диско-клубу Студія 54, де полюбляли проводити час такі селебритіз, як Енді Воргол, Мік Джаггер і багато інших.

Окрім основної діяльності Палома займалась створенням декорацій для аргентинського драматурга і режисера Рафаеля Лопес-Камбіля (також відомого як Рафаель Лопес-Санчес), за якого в 1978 році вийшла заміж. Це весілля стало яскравою світською подією, бо одяг для церемонії створили Ів Сен-Лоран і Карл Лагерфельд, які й доклались до повернення в молодої інтересу до дизайну, а сама вона ще тривалий час залишалась темою хронік і взірцем весільних суконь для паризьких кутюр'є.

У 1980 році Палома підписала контракт з ювелірною компанією Tiffany & Co. Вже на той час її ім'я було широко відомим брендом ювелірних виробів[6][7]. Характерною рисою й своєрідним автографом її робіт стали голубка й червоний колір. У тому ж році світ побачила її перша колекція.

У 1981 році за підтримки Паломи відкрився Музей Пікассо. У наступному (1982) вона разом з чоловіком переїхала до Нью-Йорка[6].

У 1983 році ім'я Паломи Пікассо внесли до Міжнародного переліку Зали слави найстильніших людей[6].

Незабаром Палома Пікассо відкрила для себе нові сфери дизайну. Так, у 1984 році вона заснувала власний однойменний бренд, запустивши свій перший аромат «Paloma Picasso» для L'Oréal[7]. Через три роки вони з чоловіком відкрили філію компанії в Нью-Йорку, де колекції аксесуарів Паломи здобули міжнародне визнання за бездоганну якість і винятковий дизайн.

У 1989 році Американська рада дизайнерів моди присвоїла Паломі звання найкращого дизайнера аксесуарів року[6].

У 1999 році Палома розлучилась з Рафаелем і невдовзі вийшла заміж за французького лікаря Еріка Тевенне[8]. Вони переїхали до Швейцарії, де в Лозанні Палома заснувала спеціальний фонд, кошти якого спрямовувались на висвітлення творчості її батьків, в першу чергу матері, мистецький доробок якої лишався на той час майже невідомим.

На початку 2000-х Палома Пікассо, відома дотепер своїми сміливими кольорами, змінила стиль. Яскраві й кричущі фарби поступились на користь сірих відтінків, золоту й жовтувато-коричневим кольорам[7].

У 2010 році Палома відсвяткувала свій 30-літній ювілей у компанії Tiffany & Co., представивши нову колекцію, засновану на її любові до Марокко[6][9]. У наступному (2011) році вона дебютувала з ще однією колекцією під назвою «Venezia», на честь міста Венеція.

Цього ж (2011) року Палома Пікассо отримала нагороду за досягнення в галузі мистецтва від Національного музею жіночого мистецтва у Вашингтоні[6].