Ювелірні прикраси

Ювелі́рні прикра́си — предмети, що відіграють функцію естетичної орнаментації тіла людини. Звичай декорувати людське тіло виник на зорі формування людського суспільства як один з перших проявів його культури.

Найперші ювелірні вироби виготовлялися з таких природних матеріалів, як кістка, ікла тварин, мушлі, дерево, камінь. З часом у виробництві прикрас почали використовувати метали, зокрема — дорогоцінні. Хоч з плином часу, дорогі й екзотичні ювелірні вироби почали використовуватися як індикатори соціального статусу, вони не зникли з ужитку всіх верств населення.

Форма і функція

У більшості культур у певний момент була практика зберігати велику кількість багатства у вигляді коштовностей. Численні культури зберігають весільний приданий у вигляді коштовностей або виготовляють прикраси як засіб для зберігання чи демонстрації монет. Крім того, ювелірні вироби використовувалися як грошова одиниця або товар для торгівлі;[1] прикладом є використання невільних намистин.[2]

Багато ювелірних виробів, таких як брошки та пряжки, виникли як суто функціональні предмети, але перетворилися на декоративні вироби, оскільки їх функціональні потреби зменшилися.

Носіння амулетів і відданих медалей для захисту або відвернення від зла поширене в деяких культурах. Вони можуть мати форму символів (наприклад, анкх), каменів, рослин, тварин, частин тіла (наприклад, Хамса) або гліфів (наприклад, стилізовані версії Тронного вірша в ісламському мистецтві).[3]

Українські жіночі прикраси

Українські жінки завжди любили прикрашати себе стрічками та вінками, що їх вони плели з живих або штучних квітів, іноді в них уплітали павині, гусячі, качині пера. Сережки, підвіски, каблучки, намиста були найбільш розповсюдженими видами ювелірних прикрас, часто в них уставляли напівдорогоцінні камені і корали, що користувалися особливою любов'ю. Форми сережок були надзвичайно різноманітні: «п'явочки» (з одного кільця), «качечки», «метелики», «ягідки» (з червоними камінцями), «маківки» та інші. Дуже популярні були підвіски до сережок — бовти і теліпони, що бовтались і теліпались, коли жінка рухалась. Нашийною прикрасою зазвичай служило намисто у кілька (до 25) ниток-«разків» з дрібних намистин коралів, гранатів, смальти (кольорового скла), зрідка з бурштину. Також носили на шиї золоті монети — дукачі або личмани.[4]

Регіональна назва прикрас нареченої на гуцульщині — берви.

Галерея
  • Годинник виготовлений Торун

Див. також

Примітки
  1. BBC - History - Ancient History in depth: Viking Money. Процитовано 10 листопада 2017.
  2. Web Team, Victoria and Albert Museum, Online Museum (13 січня 2011). Trade Beads. www.vam.ac.uk (англ.). Процитовано 10 листопада 2017.
  3. Morris, Desmond. Body Guards: Protective Amulets and Charms. Element, 1999, ISBN 1-86204-572-0.
  4. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.

Література
  • Історія традиційних українських прикрас = History of traditional Ukrainian adornaments / Г. В. Врочинська, Г. Г. Стельмащук. – Київ : Балтія-Друк, 2020. – 183 с. : іл., фот.
  • Пробірний контроль. Експертна оцінка ювелірних виробів з дорогоцінних металів : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. М. Назимок, О. К. Шликов, Т. М. Артюх. — Київ : Воля, 2009. — 243 с. : іл. — (Товарознавство). — Бібліогр.: с. 235-242. — ISBN 966-8329-39-2
  • Товарознавство. Ювелірні товари та годинники : опор. конспект лекцій / авт.: Л.В. Черняк, Т.Г. Глушкова. — Київ : КНТЕУ, 2014. — 134 с. — Бібілогр.: с.130-134.
  • Ювелірні товари та побутові годинники : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т.М. Артюх, Л.В. Черняк, О.І. Сім`ячко, І.В. Григоренко. — Київ : КНТЕУ, 2010. — 291с. — (Серія "Товарознавство"). — Бібліогр.: с. 290-291. — ISBN 978-966-629-482-4
  • Покупателю о ювелирных изделиях / И. В. Шаталова, В. В. Скурлов. — М. : Экономика, 1990. — 144 с. — ISBN 5-282-00325-2
  • Справочник по ювелирному делу / С. Н. Зубрилина. — Ростов на/Д : Феникс, 2003. — 352 с. — (Справочники). — ISBN 5-222-03321-Х

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.