Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту

Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту — монумент на честь викладачів, співробітників і студентів Київського політехнічного інституту, загиблих у роки радянсько-німецької війни. Відкрито 3 листопада 1967 року у північно-східній частині парку КПІ, біля входу з боку проспекту Перемоги, на майданчику вимощеному бетонними плитами. Автори — скульптори Г. Н. Морозова, О. Г. Суровцев, архітектор Є. П. Вересов.

Викладачам і студентам Політехнічного інституту
50°27′03″ пн. ш. 30°27′54″ сх. д.
Тип пам'ятник
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектор Є. П. Вересов
Скульптор Г. Н. Морозова, О. Г. Суровцев
Матеріал бетон
Засновано 3 листопада 1967
Встановлено 3 листопада 1967 року
Ідентифікатори й посилання
Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту (Україна)
 Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту у Вікісховищі

У роки війни багато викладачів, співробітників і студентів КПІ воювали у діючій армії, у підпільних організаціях, партизанських загонах; з них понад 80 осіб загинули. У 1941 році під час оборони Києва загинули: член штабу оборони міста, випускник КПІ Т. Шамрило, директор КПІ М. Шпилько; випускники П. Шапошников та П. Шумський, викладач М. Селезньов; студенти Є. Горяніна, Ю. Журавський, М. Кот, І. Малахов та ін. Серед загиблих у боях: директор КПІ у передвоєнні роки А. Мельников, студенти С. Бенієв, А. Власенко, І. Квятковський, І. Книш, С. Кресак, П. Петрушевський, випускники та аспіранти С. Нєженцев, А. Піщанський, П. Овсянников та ін. У катівнях гестапо загинули вихованці КПІ, учасники підпільних організацій — В. Хохлов, Ф. Рєзниченко, А. Осипенко та ін.[1]

Опис

Пам'ятник — стела з монолітного тонованого бетону у вигляді неправильного витягнутого п'ятикутника. На чоловому боці стели горельєф з двома скульптурами на повний зріст. Ліворуч — солдат з автоматом в опущеній правій руці і прапором у піднятій лівій, полотнище якого утворює верхній край торця, сходячи нанівець на прилеглу грань. Праворуч — дівчина, яка стискає ремінь закинутої за плече гвинтівки. Поділ сукні, що розвивається, і відкинута в бік ліва рука створюють активний динамічний ритм ліній і форм, який продовжується рядками написів на сусідній грані. Незважаючи на обмежені можливості матеріалу, постаті вирізняються реалістичною переконливістю у проробці форми і відтворенні побутових деталей та емоційністю. Скульптурна і прилегла до неї грань разом утворюють фасадний бік композиції, її динамічна спрямованість вперед досягається внаслідок різниці висот чолової та тильної граней. На фасадному поздовжньому боці накладений бронзовий орден Вітчизняної війни і присвятний напис бронзовими літерами:

Мужнім, самовідданим, непереможним
Студентам, викладачам, працівникам Київського ордена Леніна політехнічного інституту, які віддали життя за Радянську Батьківщину в боях Великої Вітчизняної війни 1941—1945

На тильній стороні — слова поета А. Малишка:

Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі

Висота стели — чоловий бік — 4,87 м, тильний — 2,95 м. Розміри у плані 1,62 × 6,7 × 0,65 × 8,85 × 1,04 м.

Примітки
  1. Бєличко Ю., Кравченко Г. Пам'ятник викладачам, співробітникам та студентам Київського політехнічного інституту, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2.: М-С. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 969–970.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.