Панич Юліан Олександрович

Юліан Олександрович Панич (нар. 23 травня 1931, Зінов'євськ, нині Кропивницький, Україна) — радянський актор та режисер театру і кіно, сценарист. Заслужений діяч мистецтв Росії (1996). Лауреат Російської національної акторської премії імені Андрія Миронова «Фігаро» (2013).

Панич Юліан Олександрович
Дата народження 23 травня 1931(1931-05-23) (90 років)
Місце народження Зінов'євськ, Українська РСР
Громадянство  СРСР — емігрував
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Професія актор, режисер
Кар'єра з 1954 р.
Нагороди
IMDb ID 0659492

Життєпис

Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1954, майстерня А. Орочко). Працював у театрах Москви та Ленінграда.

У 1956 році одружився з другокурсницею Щукінського училища, Людмилою, в 1958 народився син Ігор (нині американський актор).

Емігрував з родиною в 1972 році в Ізраїль, потім переїхав до США, потім — до Німеччини, де в Мюнхені почав працювати на радіо «Свобода». Працював диктором, режисером, ставив спектаклі в США та Росії.

Співпрацює з Санкт-Петербурзьким театром «Російська антреприза» імені Андрія Миронова[1][2].

Родина
  • Дружина: Паніч (Цвейг) Людмила Іванівна (нар. 1934) — актриса і режисер.
    • Син: Паніч Ігор Юліанович (нар. 1958) — актор, режисер, продюсер, літератор.

Кар'єра

Дебютував у кінематографі в 1955 році (стрічки: «Різні долі» (1956)[3], «Всього дорожче» (1957), «Кочубей» (1958), «Обережно, бабусю!» (1960), «Першоросіяни», «Зелена карета» (1967) та інші).

Знявся в українських фільмах:

Поставив кінокартини: «Ти бачиш, я не забуваю», «Дорога додому» (1967, 2 с, автор сценар. Перший Приз Другого Всесоюзного фестивалю телефільмів в Ленінграді в 1968 році), «Проводи білих ночей» (1969, за мотивами однойменної п'єси В. Панової) та ін.

Примітки
  1. Сич і кішечка — Театр імені Андрія Миронова «Російська антреприза» (рос.). Архів оригіналу за 21 листопад 2016. Процитовано 18 липень 2019.
  2. І життя, і сльози, і любов. Театральна вітальня з Юліаном Панич — Театр імені Андрія Миронова «Російська антреприза» (рос.). Архів оригіналу за 28 жовтень 2016. Процитовано 18 липень 2019.
  3. Різні долі
  4. «Педагогічна поема» «KINO-КОЛО»
  5. «Кривавий світанок» «KINO-КОЛО»
  6. «Новели Красного дому» «KINO-КОЛО»

Література
  • Юлиан Панич. «За все надо платить» // Зкран и сцена. — М., 2001. — № 5. — С. 6. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.