Панов Аркадій Миколайович

Народився 23 вересня 1940 року в місті Чугуїв, Харківської області в сім'ї військовослужбовця[1]. У 1952 році його сім'я переїхала до обласного центру — Харків[2]. Навчався в 72-ій середній школі[2]. Займався гімнастикою, боксом, хокеєм і футболом на стадіоні ХТЗ[2]. Його перший футбольний тренер — Олександр Москальов[2].

Після закінчення школи у 1958 році Дмитро Васильєв, який очолював харківське «Торпедо», запросив Панова в команду[1]. «Торпедо» тоді виступало в чемпіонаті серед колективів фізкультури. Через рік, Аркадій побував у зарубіжному турне в Марокко і на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Відні[1]. У 1960 році команда розпочала виступати в Першій лізі СРСР. Панов відразу завоював місце в основному складі клубу аутсайдера першої ліги. Граючи за «Торпедо» Панов називав своїми вчителями на футбольному полі Євгена Догадіна та Михайла Садика[3]. За «Торпедо» грав протягом двох з половиною років і провів понад вісімдесят матчів. У тому ж 1962 році взяв участь в першій зимовій Спартакіаді народів СРСР у складі збірної Української РСР з хокею з шайбою[4].

У червні 1962 року головний тренер харківського «Авангарду» Віктор Жилін, запросив Панов в команду Вищої ліги СРСР[2]. Сезон 1963 року завершився для «Авангарду» вильотом з вищого дивізіону. Всього за клуб грав протягом двох з половиною сезонів і провів за нього більше п'ятдесяти матчів.

У листопаді 1964 він був призваний на військову службу[1]. Спочатку проходив службу в армійській команді Києва[1]. Потім протягом двох сезонів виступав у чемпіонаті СРСР за одеський СКА, який два сезони поспіль займав останню сходинку в турнірі. За одеситів провів понад шістдесят ігор, а в 1965 році увійшов до списку 33 найкращих футболістів України[5]. У січні 1967 року продовжив службу граючи за московський ЦСКА. Разом з командою дійшов до фіналу Кубка СРСР, де армійці поступилися іншій столичній команді «Динамо» (0:3). За це досягнення він отримав звання Майстра спорту СРСР. У чемпіонаті Панов зіграв у всіх матчах турніру[2]. Взяв участь в турне ЦСКА по Японії[3]. Після завершення сезону, головний тренер ЦСКА Всеволод Бобров запропонував Аркадію Панову залишитися в команді з присвоєнням лейтенантського звання й обіцянкою виділення квартири в центрі столиці[1]. У підсумку він відмовився і повернувся до Харкова, де грав за «Металіст»[2]. Незважаючи на те, що у нього були пропозиції від московського «Торпедо» й одеського «Чорноморця»[1]. На зборах на початку 1968 року в Кудепсті він отримав травму — розрив зв'язок, через яку пропустив більшу частину сезону[3]. Всього в складі «Металіста» відіграв ще три сезони в Першої ліги, зігравши в більш ніж п'ятдесяти матчах. Завершив кар'єру гравця в 1970 році, проте виступав в чемпіонаті області за «Українку» й «Маяк»[3].

По завершенні кар'єри футболіста перейшов на тренерську роботу. У 1973 році йому запропонували тренерську посаду в харківському «Маяку», проте він став дитячим тренером у ДЮСШ-7[3]. У 1984 році був тренером в команді «Авангард» з міста Дергачі. З 1985 року по 1987 рік був наставником харківського «Маяка», який готував футболістів для «Металіста»[3]. Клуб був аутсайдером другої ліги СРСР. З «Маяка» в «Металіст» взяли Віктора Ващенка й Велі Касумова[3]. Потім, Панов повернувся в дитячий футбол, працюючи в ДЮСШ-7, а пізніше й у «Металісті», де пропрацював до 2008 року[2]. Серед його вихованців Володимир Безсонов, Віктор Сусло, Максим Калиниченко, Іван Гурко, Денис Сидоренко, Ігор Биканов, Сергій Барілко, Ігор Бахметьев[2][6][7][8][9].

Помер 8 вересня 2015 року[2]. Матч 7-го туру чемпіонату України 2015/16 між харківським «Металістом» і донецьким «Шахтарем» почався з хвилини мовчання в пам'ять про загиблого Панова[10]. У Харкові проводиться турнір пам'яті Аркадія Панова[11].

ЦСКА (Москва)

• Кубок СРСР
  • Фіналіст (1): 1967

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль гравця на сайті «Одеський спорт»
• Профіль гравця на сайті footbook.ru