Калиниченко Максим Сергійович

Батько Максима був воротарем, який грав у футбол на обласному рівні. У дитинстві Калиниченко часто подавав батькові м'ячі з-за воріт. Закінчив харківську ДЮСШ № 7 та місцевий спортінтернат. На іграх чемпіонату України серед юнаків Калиниченка побачив В'ячеслав Грозний, який тоді очолив дніпропетровське «Дніпро». Півзахисник вже почав виходити у основному складі, але в клубі виникло непорозуміння й гравцям заборгували заробітну плату за 3 місяці. Калиниченко та кілька інших гравців вирішили залишити команду.

Отримавши пропозиції від «Кривбасу», московських ЦСКА і «Спартака». Максим вибрав «червоно-білих» після вмовлянь Грозного, який тоді був одним з тренерів «Спартака». Дебютував у московській команді 25 березня 2000 р. у домашній грі з «Аланією» (3:1). Прославився своїми ударами здалеку та зі штрафних. Попри багаторічні виступи у клубі півзахисник не показував стабільної гри через травми, які траплялися занадто часто.

Калиниченко ніяк не міг закріпитися в «основі» «Спартака» через проблеми зі спортивною кондицією, а остаточно ситуація стала зрозумілою після розгромної поразки 12 липня 2008 у дербі від ЦСКА — 1:5. Ветеранів Єгора Тітова і Максима Калиниченка спочатку відсторонили від головної команди і відправили грати за дублерів[1], а до серпня керівництво заявило про пошуки нових клубів для цих гравців.

8 серпня 2008 року Максим Калиниченко вийшов у стартовому складі українського «Дніпра» у домашній грі проти «Шахтаря» — 0:0. «Спартак» відпустив півзахисника без жодної грошової компенсації[2].

28 листопада 2009 року, в одному з матчів чемпіонату України, забив гол сухим листом при виконанні кутового удару.

На початку 2011 року переведений до дюблюючого складу команди. 1 червня того ж року термін його контракту з «Дніпром» добіг кінця.

15 червня 2011 підписав контракт з «Таврією» за схемою «2+1».

Наприкінці квітня 2014 угоду із «Таврією» розірвано за згодою сторін і Максим отримав статус вільного агента[3].

Перший матч у національній збірній України провів 17 травня 2002 року (Україна — Югославія — 2:0). Одним з небагатьох яскравих моментів у його спортивній біографії стала гра на німецькому мундіалі проти збірної Саудівської Аравії, де лівий атакувальний півзахисник не лише сам забив гол, а й віддав дві гольові передачі. Підсумок — упевнена перемога 4:0.

За досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу 2006 в Німеччині нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.