Паперний Лев Лазарович

Лев Лазарович Паперний (1896(1896), містечко Глуськ Бобруйського повіту Мінської губернії, тепер Могильовської області, Республіка Білорусь — розстріляний 1938) — радянський діяч, журналіст, голова Сімферопольської міської ради, відповідальний секретар Кустанайського губернського комітету РКП(б), народний комісар земельних справ Української СРР. Член ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р. Член ВУЦВК.

Паперний Лев Лазарович
Народився 1896
Глуськ, Бобруйський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 1938
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність єврей
Діяльність політик
Партія ВКП(б)
Автограф

Біографія

Народився у липні 1896 року в єврейській родині. У 1904 році закінчив нижчу народну школу, у 1909 році — Глуське вище початкове училище. У 1913 році закінчив Віленський учительський інститут. У 1913—1915 роках — вчитель початкової школи у місті Вінниці.

Член РСДРП(б) з 1915 року. Був на підпільній революційній роботі, обирався членом єврейської секції Самарського комітету РСДРП(б).

У 1915—1916 роках — конторник відділення кінопрокатного акціонерного товариства «А. Ханжонков»; співробітник професійної Спілки друкарів і конторників; член правління робітничої їдальні у Самарі. У 1917 році працював конторником Кооперативної спілки міст у Москві.

У 1917 році — агітатор, член виконавчого комітету Краснопресненської районної ради, відповідальний секретар Краснопресненського районного комітету РСДРП(б) міста Москви. У 1917—1918 роках — заступник голови, виконувач обов'язків голови виконавчого комітету Сокольницької районної ради міста Москви. У 1918 році був заарештований військами Чехословацького корпусу в Самарі, звільнений Червоною армією.

У 1918—1919 роках — заступник завідувача Самарського губернського відділу народної освіти. У 1919 році — відповідальний секретар Самарського міського комітету РКП(б).

Учасник громадянської війни в Росії. З 1919 року — в Червоній армії. У 1919—1920 роках — заступник начальника політичного відділу 7-ї армії РСЧА, помічник начальника політичного відділу Західного фронту, начальник політичного відділу 15-ї армії, помічник начальника політичного управління Західного фронту, помічник командувача Мозирської групи військ Західного фронту із політичної частини. У 1920—1921 роках — військовий комісар дивізії, начальник політичного відділу 4-ї армії Південного фронту.

У 1921—1922 роках — заступник відповідального секретаря Кримського обласного комітету РКП(б), заступник народного комісара освіти Кримської АРСР, голова Сімферопольської міської ради. У 1922 році закінчив перший курс Таврійського університету.

У 1922—1923 роках — відповідальний секретар Букеєвського губернського комітету РКП(б) Казакської АРСР. У 1923—1924 роках — відповідальний секретар Кустанайського губернського комітету РКП(б) Казакської АРСР.

У 1924—1925 роках — заступник відповідального редактора, виконувач обов'язків редактора газети «Кооперативный путь» у Москві.

У 1926—1928 роках — комісар Вищої військово-педагогічної школи у Москві, а потім у Ленінграді. У 1928—1929 роках — заступник завідувача Військового видавництва СРСР.

У 1929—1930 роках — відповідальний редактор Далекосхідної крайової газети «Тихоокеанская звезда» у місті Владивостоці.

У 1930—1931 роках — заступник відповідального редактора газети «Социалистическое земледелие» у Москві. У 1932—1933 роках — заступник директора Партійного видавництва (Партвидаву) СРСР.

У 1933—1934 роках — начальник Політичного сектору машинно-тракторних станцій (МТС) обласного земельного управління Вінницької області.

2 червня 1934 — 26 березня 1937 року народний комісар земельних справ Української СРР.

1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.