Паперний Лев Лазарович
Лев Лазарович Паперний (1896, містечко Глуськ Бобруйського повіту Мінської губернії, тепер Могильовської області, Республіка Білорусь — розстріляний 1938) — радянський діяч, журналіст, голова Сімферопольської міської ради, відповідальний секретар Кустанайського губернського комітету РКП(б), народний комісар земельних справ Української СРР. Член ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р. Член ВУЦВК.
Паперний Лев Лазарович | |
---|---|
Народився |
1896 Глуськ, Бобруйський повітd, Мінська губернія, Російська імперія |
Помер | 1938 |
Країна |
Російська імперія СРСР |
Національність | єврей |
Діяльність | політик |
Партія | ВКП(б) |
Автограф | |
Біографія
Народився у липні 1896 року в єврейській родині. У 1904 році закінчив нижчу народну школу, у 1909 році — Глуське вище початкове училище. У 1913 році закінчив Віленський учительський інститут. У 1913—1915 роках — вчитель початкової школи у місті Вінниці.
Член РСДРП(б) з 1915 року. Був на підпільній революційній роботі, обирався членом єврейської секції Самарського комітету РСДРП(б).
У 1915—1916 роках — конторник відділення кінопрокатного акціонерного товариства «А. Ханжонков»; співробітник професійної Спілки друкарів і конторників; член правління робітничої їдальні у Самарі. У 1917 році працював конторником Кооперативної спілки міст у Москві.
У 1917 році — агітатор, член виконавчого комітету Краснопресненської районної ради, відповідальний секретар Краснопресненського районного комітету РСДРП(б) міста Москви. У 1917—1918 роках — заступник голови, виконувач обов'язків голови виконавчого комітету Сокольницької районної ради міста Москви. У 1918 році був заарештований військами Чехословацького корпусу в Самарі, звільнений Червоною армією.
У 1918—1919 роках — заступник завідувача Самарського губернського відділу народної освіти. У 1919 році — відповідальний секретар Самарського міського комітету РКП(б).
Учасник громадянської війни в Росії. З 1919 року — в Червоній армії. У 1919—1920 роках — заступник начальника політичного відділу 7-ї армії РСЧА, помічник начальника політичного відділу Західного фронту, начальник політичного відділу 15-ї армії, помічник начальника політичного управління Західного фронту, помічник командувача Мозирської групи військ Західного фронту із політичної частини. У 1920—1921 роках — військовий комісар дивізії, начальник політичного відділу 4-ї армії Південного фронту.
У 1921—1922 роках — заступник відповідального секретаря Кримського обласного комітету РКП(б), заступник народного комісара освіти Кримської АРСР, голова Сімферопольської міської ради. У 1922 році закінчив перший курс Таврійського університету.
У 1922—1923 роках — відповідальний секретар Букеєвського губернського комітету РКП(б) Казакської АРСР. У 1923—1924 роках — відповідальний секретар Кустанайського губернського комітету РКП(б) Казакської АРСР.
У 1924—1925 роках — заступник відповідального редактора, виконувач обов'язків редактора газети «Кооперативный путь» у Москві.
У 1926—1928 роках — комісар Вищої військово-педагогічної школи у Москві, а потім у Ленінграді. У 1928—1929 роках — заступник завідувача Військового видавництва СРСР.
У 1929—1930 роках — відповідальний редактор Далекосхідної крайової газети «Тихоокеанская звезда» у місті Владивостоці.
У 1930—1931 роках — заступник відповідального редактора газети «Социалистическое земледелие» у Москві. У 1932—1933 роках — заступник директора Партійного видавництва (Партвидаву) СРСР.
У 1933—1934 роках — начальник Політичного сектору машинно-тракторних станцій (МТС) обласного земельного управління Вінницької області.
2 червня 1934 — 26 березня 1937 року — народний комісар земельних справ Української СРР.
1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований.