Мінська губернія

Мінська губе́рнія — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії в 1793—1921 рр.

Мінська губернія

Герб
Центр Мінськ
Утворено 1793
Площа 91 213
Населення 2 539 100 осіб (1897)
Густота 27.8 осіб / км²
Попередники Мінське воєводство
Наступники Мінська область

Разом з Віленською, Ковенською, Гродненською, Могильовською та Вітебською губерніями утворювала Північно-Західний край. На початку XX століття площа її території становила 91 213 км², а чисельність населення — 2 539 100 чоловік.

Мінська губернія знаходилась між 51°, 24, і 55°, 7' північної широти, і 42°, 52' і 48° 18' довготи. Губернія займала до 79.709 верст²[1].

Сусідні губернії — Віленська, Гродненська, Волинська, Київська, Чернігівська, Могилівська,Вітебська[2].

Адміністративно-територіальний поділ

У складі губернії дев'ять міст, одне губернське ˗ Мінськ, вісім — повітових. Містечок — 118, селищ — 15.121, сіл — 2.983, околиць — 2.162[3].

Кожен із цих повітів, не рахуючи Бобруйського та Новогрудського, поділялися на три стани; Бобруйський же на чотири, а Новогрудський на п'ять[4].

  • Вілейський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Мінський повіт та в Вілейський повіт, Віленської губернії)
  • Давид-Городоцький повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Пінський та Мозирський повіти)
  • Докшицький повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Борисовський повіт та у Вілейський повіт Віленської губернії)
  • Несвіжський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Слуцький та частково в Мінський повіт)
  • Поставський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Дісненський та Вілейський повіти Віленської губернії)
  • Дісненський повіт, 1795 р. (пізніше Віленської губернії)

Населення
Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
Місто Білоруська Російська Їдиш Польська Інша
Мінськ 9.0 % 25.5 % 51.2 % 11.4 % 2.9 %
Бобруйськ 4.9 % 17.3% 60.2 % 14.1% 3.5 %
Борисов 15.3% 13.8% 51.3 % 14.8% 4.8 %
Докшиці 10.2% 0.9 % 59.9% 26.7% 2.3 %
Ігумен 15.2% 5.1% 68.6% 9.2% 1.9 %
Мозир 8.9% 8.0% 69.2 % 13.3% 0.6 %
Новогрудок 18.7% 1.5% 52.3% 25.1% 6.3 %
Пінськ 3.1% 2.8% 70.9% 22.7% 1.5 %
Річиця 20.4% 10.6% 57.4 % 7.0% 0.2 %
Слуцьк 6.8% 7.7 % 58.3% 26.6% 0.6 %
Несвіж 10.6% 5.9% 45.1% 34.8% 3.6 %
Повітні столиці 11.2% 9.0% 58.6% 18.7% 2.4%

Селяни, переважно, жили бідно як вказує джерело, причиною цьому є «свойственная крестьянамъ западныхъ губерній лѣности и наклонности къ пьянству»[5]. Євреї, через заборону в 1846 році шинкарства по селам та селищам[6], перебиралися в міста та містечка, де займалися торгівлею та різного роду ремеслами; багато поселялося на державних та поміщицьких землях для землеробства. Татари жили в окремих слободах і виключно займались землеробством. Значна кількість їх слобод знаходились в Мінському та Новогрудському повітах. Цигани до 40-х років 19 ст. кочували по губернії, торгуючи кіньми. Але на 1848 рік вони осіли та займались переважно землеробством[6]. Окрім перерахованих національностей в Мінській губернії проживали вюртембергскі колоністи, на 1848 рік їх кількість нараховувала 83 особи[6], які також займались землеробством.

За статистичними даним на 1887 рік, в багатьох місцевостях на території губернії зустрічалися курні хати, в яких люди, особливо зимою, жили разом з телятами, домашньою птицею, ягнятами[7].

Кількість населення губернії на 1845 рік — 1.001.210[5]; на 1879 рік — 1.451.938, із них селян 939.105[8]; на 1896 рік — 2.007.235[9]; на 1898 рік — 1.120.638[10].

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призового віку Мінської губернії становила 9,69 %, білорусів — 54 %, поляків — 26,24 %, євреїв — 9,32 %, росіян — 0,34 %, татар — 0,20 %, німців — 0,16 %, циган — 0,01 %[11].

Релігія
«Мапа народонаселення Мінської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

Віросповідання на 1860 рік[12]:

ВіряниКількість
Православні608 457
Римо-католики270 837
Юдеї95 149
Старовіри3 985
Мусульмани2 409
Протестанти867

Промисловість

Мінська губернія має в більшості болотисту місцевість та глиняний ґрунт, але клімат сприятливий для землеробства[13]. Посіви льону та коноплі проводились для домашнього вжитку.

Городництво поширене повсюдно, в більшості ним займаються для власних потреб. В місті Мінськ городництвом переважно займаються татари, в Бобруйську старовіри. Садівництво поширювалось повсюдно але не мало промислового характеру, є особливою приналежністю кожного господарства, починаючи з селянина закінчуючи багатим землевласником. Особливістю садівництва Мінської губ. було те, що кожен садівник намагався розвести якомога більше різних фруктових дерев. Оскільки садівництво не мало промислового характеру, фрукти завозили з Малоросії.

Бджільництво було поширено по всій губернії, хоч і не мало промислового характеру. На 1897 рік бджолярів нараховувалось 11 740.

Значної ролі досяг лісовий промисел, яким займалися виключно євреї.

Скотарство в губ. займало важливе місце. Вівчарство було поширене по всій губернії.

Фабрики заводи. Ця промисловість обмежується лише потребами власної губернії. На 1860 рік фабрик та заводів нараховувалось 594; на 1879 рік — 623[14]; на 1895 рік — 378[9]; на 1912 рік — 493.

Ремісників на 1912 рік 61 485, з них в містах 20 842.

Торгівля

Як і у більшості губерній Російської імперії, знаходилась в руках євреїв. Предметами торгів були хліб, льон, вино, худоба, дьоготь, деревина.

Освіта

На 1848 рік в Мінську знаходилась Православна духовна семінарія, Римо-католицька семінарія, губернська гімназія, повітове училище, приходське училище, зразковий жіночий пансіон, школа для початкової освіти дівчат, єврейське училище[15].

В Новогрудку — Повітове дворянське училище, благородний жіночий пансіон, ланкастерське училище, приватний дівчачий пансіон.

В Слуцьку — повітове дворянське училище, приватний дівчачий пансіон[6].

В Ігумені — приходське училище.

В Борисові — приходське училище.

В Бобруйську — повітове дворянське училище.

В Мозирі — дворянське училище, приходське училище, пансіон благородних дівиць.

В Ричинці — приходське училище[16].

Учителів — 152. Учнів — 2 752[6].

На 1895 рік на території мінської губернії знаходилось 2 936 навчальних закладів; вчителів — 2 936, учнів — 67 404, серед яких жінок — 7 493[9]. Навчальних закладів на 1898 рік — 2 747[17]. Порівняно із 1888 р. кількість дівчат, що навчалась збільшилась з 2 776 до 8 241 у 1898 році[18].

Медицина

В кожному повітовому місті знаходились лікарні. У Мінську були благодійні заклади: Дім благодійного товариства, дитячий притулок, міська лікарня, відділ невиліковних, єврейська лікарня[16].

На 1887 — 23 лікарні[19], на 1895 рік — 48, аптек на 1896 рік — 72, із яких сільських — 24[9]. Лікарів на 1896 рік — 230, із них одна жінка[9]. Один лікар приходився на 1.466 жителів Мінська, в повітових містах — на 2.399, в повітах — на 20.246 жителів[9]. На 1912 рік лікарів — 234, аптек — 97, з них 42 сільських. 1879 рік лікарів — 65, аптек — 33[20].

Ветеринарних лікарів на 1896 — 19, тобто на одного ветеринара в губернії припадало 144.928 голів худоби[9].

Примітки
  1. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.6
  2. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.2
  3. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.34
  4. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.4
  5. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.33
  6. Там само.
  7. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — С.94
  8. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — С.311
  9. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
  10. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3.-С.1
  11. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 144. (рос. дореф.)
  12. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1861. -С.178
  13. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.35
  14. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — С.317
  15. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.42
  16. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.43
  17. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3. — С.98
  18. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3. — С.100
  19. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — С.112
  20. Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1913. — Р.4. — С.102

Джерела
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — СПб., 1848. — 74 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1861. — 392 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — 404 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — 326 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — 595 с. (рос.)
  • Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — минск, 1913, — 458 с. (рос.)
  • Минская губерния. Государственные, религиозные и общественные учреждения. 1793—1917 гг. — Мн., БелНИИДАД, 2006—392

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.