Паразитоїд

Паразитоїд — організм, який проводить значну частину свого життя (у личинковій стадії), мешкаючи на або усередині свого єдиного хазяїна, якого він поступово вбиває в процесі поїдання. Таким чином, вони подібні до звичайних паразитів (але паразити не вбивають хазяїна), за винятком певних видів, що живляться носіями (хазяями). Дорослі стадії паразитоїдів (імаго) — це вільноживучі організми.

РЕМ Фотографія ендопаразитоїда інфузорій роду Collinia

Термін паразитоїд був придуманий в 1913 р. німецьким письменником О. М. Рейтером (Reuter, 1913)[1] і адаптований в англомовному варіанті американським мірмекологом Уільямом Уілером (Wheeler).

Систематика

Понад 50% паразитоїдів належать до ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera). Найважливіші паразитоїди в межах цієї великої групи — це наїзники (Ichneumonidae, Braconidae, Proctotrupoidea, Platygastroidea і Chalcidoidea) і деякі оси (Chrysidoidea: Bethylidae, Chrysididae, Dryinidae, а також Vespoidea), паралізуючі жертву. Є паразитоїди і серед двокрилих (Diptera; особливо в родинах Tachinidae, Pipunculidae, Conopidae), жорсткокрилих (Coleoptera: родини Ripiphoridae і Rhipiceridae) і віялокрилі (Strepsiptera). Близько 10% усіх комах є паразитоїдами.[2]

По рядах ці види розподіляються таким чином:[3]

Також паразитоїди відомі серед наступних груп: нематоди, протисти, бактерії і віруси[4] (Eggleton et Gaston 1990).[5]

Типи паразитоїдів

Класифікацію форм ендопаразитизму розроблено на прикладі перетинчастокрилих комах[6]:

  • Ідіобіонти (Idiobiont), які у результаті вбивають хазяїна (жертву), і, майже без виключення, вони живуть поза хазяїном.
  • Койнобіонти (Koinobiont), які дозволяють хазяїну продовжувати його розвиток і часто не вбивають аж до перетворення на лялечку або стадії імаго.
    • Ендопаразитоїди розвиваються усередині хазяїна (жертви).
    • Ектопаразитоїди розвиваються іззовні на тілі хазяїна.
  • Гіперпаразитоїди, або паразитоїди вищого порядку (Hyperparasitoid, secondary parasitoid).

У фантастиці

Тема паразитоїдів активно використовується у фантастичних фільмах жахів і в комп'ютерних іграх (наприклад, Хедкраб у серії ігор Half — Life).

Фільми:

Див. також

Література
  • Викторов Г. А. О происхождении паразитизма наездников // Тр. Ин-т морфол. животных им. А. Н. Северцова. — 1959. — Т. 27. — С. 261–273.
  • Теленга Н. А. Происхождение и эволюция паразитизма у насекомых-наездников и формирование их фауны в СССР. — К., 1952. — С. 1-137.
  • Черногуз Д. Г. Стратегия и тактика паразитирования у перепончатокрылых. — // Пищевая специализация насекомых. — СПб.: Гидрометеоиздат, 1993. — С. 140–244. — (Тр. ЗИН РАН, т. 193).
  • Askew R. R., Shaw M.R. Parasitoid communities: their size, structure and development // Insect Parasitoids. — London, 1986. — P. 225–264
  • Vinson S.B. The behavior of parasitoids // Kerkut G.A., Gilbert L.I. (Eds). — Comprehensive insect physiology, biochemistry and pharmacology. — 1985. — Vol. 9. — Oxford
  • Waage J., Greathead D. Insect parasitoids. — London, 1986.

Ресурси Інтернету

Виноски
  1. Reuter O.M. Lebensgewohnheiten und Instinkte der Insekten. — Berlin: Friendlander, 1913.
  2. Godfray H.C.J. Parasitoids: Behavioral and Evolutionary Ecology. — Princeton, New Jersey: Princeton Univ. Press, 1994. — ISBN 0691033250
  3. Boivin G. Évolution et diversité des insectes parasitoïdes // Antennae. — 1996. — Numéro special. — Р. 6-12
  4. Наприклад, Sputnik virophage, непрямий паразит мімівіруса
  5. Eggleton P. & Gaston K.J. Parasitoid species and assemblages: convenient definitions or misleading compromises? // Oikos. — 1990. — 59. — Р. 417–421
  6. Каспарян Д. Р. Основні напрями в еволюції паразитизму перетинчастокрилих комах (Hymenoptera). // Энтомол. огляд. — 1996. — Т. 75, № 4. — С. 756–789.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.