Париж-Ніцца

Маршрут першої велогонки Париж-Ніцца 1933 року

Вперше перегони Париж-Ніцца пройшли у 1933 році.[1] Переможцем став бельгієць Альфонс Шеперс. Під час Другої світової війни змагання не проводились. У 1946 році перегони відновились, але далі знову була перерва до 1950 року. Рекордсменом з перемог є ірландець Шон Келлі, який вигравав змагання сім разів поспіль, з 1982 по 1988 роки[1].

У 2003 на змаганнях після падіння з велосипеда помер казахстанський велогонщик Андрій Ківільов. Причиною смерті стала травма голови, адже спортсмен змагався без шолома.[2][3] Після цього випадку Міжнародний союз велосипедистів ввів правило про обов'язкове використання шоломів на велогонках.

Змагання неофіційно називають «гонка до сонця», адже вони починаються на початку березня у районі зимового Парижа і закінчуються через вісім днів у сонячній Французькій Рив'єрі.

Переважно велогонка стартує у передмісті Парижа та фінішує на Англійській набережній у Ніцці. Місце старту щороку змінюється. Місце фінішу змінювалось лише раз — у 1951 велогонка закінчувалась на перевалі Коль-д'Азур поблизу Ніцци[1]. Але на фініш приїхало мало глядачів, тому наступного року фініш знову перенесли у місто.

У 1959 році пройшла гонка Париж-Ніцца-Рим протяжністю 1955 км. На змаганнях проводились три заліки: Париж-Ніцца, Ніцца-Рим та загальний залік за всю гонку.

У 2005 році велогонка увійшла у серію UCI ProTour, а з 2011 року є частиною Світового туру UCI.[4]

• Офіційний сайт