Пасицельський монастир
Пасицельський монастир (можливо Високогорський Успенський чоловічий монастир) [1] — православний монастир поблизу села Пасицели Ананьївського повіту Херсонської губернії Російської імперії [2].
Пасицельський монастир | |
---|---|
47°49′51″ пн. ш. 29°37′08″ сх. д. | |
Сучасний статус | не існує |
Розташування | Україна |
Зруйновано | до кінця 18 ст. |
Належність | Православ'я |
Пасицельський монастир (Україна) | |
Історія існування
Час заснування монастиря невідомий. За спогадами місцевих жителів [3], монастир існував ще за часів панування на цих землях Єдисанської ногайської орди [4], що була у васальній залежності від Османської імперії, а, можливо, й раніше. Тобто, православний монастир існував ще до включення цих земель до Російської імперії.
За тих часів церква монастиря та келії були вбогими, плетеними з хмизу та обмазані глиною. З цієї причини на місці монастиря пізніше не залишилося і сліду.
Пізніше (близько 1790-?) була побудована дерев'яна церква.
На час існування монастиря (до кінця 18 ст.) вода Тилігульського лиману доходила до цього місця і тут був рибний промисел, у якому брали участь і запорожці.
Церква монастиря по його скасуванні була продана і перевезена до села Понори Ананьївського повіту, де існувала від 1816 року як Покровська [5].
Єпархія, до якої належав монастир, називалася «Українською».
Нині на місці монастиря відкрито храм-каплицю преподобного Серафима Саровського;
в селі діє також Свято-Казанський Скит Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря (Московського патріархату) (47°49′49″ пн. ш. 29°40′48″ сх. д.)
Примітки
- За відомостями, розміщеними без посилання на джерело на сайті Балта
- Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210
- Наведених в кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.— С. 168.
- Єдисанська орда після 1715 року перейшла до Кубані, а потому — на південну течію Дніпра: Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 3 : Е—Й.— К.: Наук. думка, 2005.— С. 109.
- Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 190.
Джерела
- Лебединцевъ А. И., протоіерей. Ханская Украина.— Одесса:,,Славянская" типографія Н. Хрисогелосъ, улица Кондратенко, д. № 8, 1913.— 24 с.+ Вђдомость.
- Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210.