Паскуале Станіслао Манчіні
Паскуале Станіслао Манчіні (17 березня 1817, с. Кастель-Баронія — 26 грудня 1888, Рим) — італійський державний і політичний діяч, дипломат, правознавець, професор.
| Паскуале Станіслао Манчіні | |
|---|---|
| італ. Pasquale Stanislao Mancini | |
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Pasquale Stanislao Mancini |
| Народився |
17 березня 1817[1] Кастель-Баронія, Провінція Авелліно, Кампанія, Італія[2][3] |
| Помер |
26 грудня 1888[1] (71 рік) Рим, Італія[2][3] |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Королівство ІталіяKingdom of Sardinia (1720-1861)d |
| Діяльність | правник, політик, дипломат, викладач університету, адвокат |
| Alma mater | Неапольський університет імені Фрідріха II |
| Заклад | Римський університет ла Сапієнца |
| Посада | Міністр закордонних справ Італійського королівства, minister of Justice of the Kingdom of Italyd, міністр суспільної освіти Королівства Італіяd, член Палати депутатів Сардинського королівстваd[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], член Палати депутатів Королівства Італії[4], President of the Institut de Droit Internationald[5], President of the Institut de Droit Internationald[5] і President of the Institut de Droit Internationald |
| Ступінь | лауреат[4] |
| Членство | IDI[6] і IDI |
| Рід | Mancini familyd |
| У шлюбі з | Laura Beatrice Mancinid |
| Нагороди |
 |
 Паскуале Станіслао Манчіні у Вікісховищі | |
Біографія
Вивчав право в Неаполі, багато писав для місцевих газет і журналів і зазнав значної популярністі і впливу.
У 1848 році допоміг переконати неаполітанського короля Фердинанда II включитися у війну з Австрією.
Був членом парламенту, двічі відмовлявся від міністерського портфеля, а після приходу до влади реакціонерів став захищати політичних в'язнів-лібералів. За цю свою діяльність Манчіні сам опинився під загрозою арешту і змушений був виїхати в Турин, де отримав посаду професора місцевого університету і став наставником сардинского принца Умберто.
Commentario del Codice di procedura civile per gli Stati sardi, 1855
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Манчини Паскуале Станислао // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- https://storia.camera.it/deputato/pasquale-stanislao-mancini-18170317
- https://www.idi-iil.org/en/histoire/presidents-precedents/
- https://www.idi-iil.org/en/histoire/fondateurs/
Посилання
- Манчіні // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 577. — ISBN 966-7492-03-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.