Патрік Радден Кіф

Кіф виріс у Дорчестері, штат Массачусетс, відвідував Академію Мілтона[5] й отримав ступінь бакалавра в Колумбійському університеті в 1999 році.[6][7] Кіф здобув ступінь доктора юридичних наук у Єльській школі права, ступінь магістра філософії в галузі міжнародних відносин у Кембриджському університеті та магістра наук у Лондонській школі економіки. Він отримав численні стипендії, у тому числі від Marshall Scholarship Foundation, Guggenheim Foundation, Woodrow Wilson International Center for Scholars та Cullman Center for Scholars and Writers при Нью-Йоркській публічній бібліотеці. У 2010-11 роках працював радником з питань політики в офісі міністра оборони.[8]

За свою кар'єру Кіф писав розслідувальні доповіді з широкого кола тем та питань. Серед тем — конфлікт щодо володіння запасами заліза в Гвінеї, ускладнення політики, з якими стикаються держави, які легалізують рекреаційну марихуану, та захоплення мексиканського наркобарона Хоакіна «Ель Чапо» Гусмана Лоери.[9][10][11][12][13][14]

Розповідь Кіфа в Нью-Йоркері під назвою «Заряджений пістолет» 2013 року про біографію масового стрільця Емі Бішоп отримала Національну журнальну премію за художній текст.[3] Окрім отримання Національної журнальної премії у 2014 році, він також був номінований на неї у 2015 році за текст «Полювання на Ель Чапо»[15] та у 2016 році за «Де поховані тіла» про жінку, яка зникла у Північній Ірландії.[16]

У 2020 році був ведучим подкасту «Wind of Change» («Вітер змін»), присвяченого особливим, культурним проєктам Центрального розвідувального управління США. В ньому він досліджував чутки про те, що пісню Wind of Change гурту Scorpions написали насправді у CIA.[17][18]

У книжці Кіфа The Snakehead йшлося про Чен Чуй Пінг та її банду «змієголовців» у Нью-Йорку, яка діяла у 1984—2000 роках.[19][20] Кіф описав, як Пінг масово незаконно ввозила іммігрантів з Китаю в США на вантажних суднах. Книга містить інтерв'ю з кількома з тих іммігрантів, де вони описують своє життя в США. У 2000 році Пінг була заарештована урядом Сполучених Штатів і засуджена до 35 років в'язниці за керівництво цими операціями. Джанет Маслін із «Нью-Йорк Таймс» описала «Змієголовців» як «надзвичайно ґрунтовно написану книгу, яка є не лише хронікою злочинів, а й пеаном працьовитості свого автора».

У книжці Chatter: Dispatches From the Secret World Of Global Eavesdropping («Балачки: повідомлення з таємного світу глобального прослуховування») Кіф розповідає, як американські органи безпеки, включаючи Агентство національної безпеки, підслуховують розмови між особами, яких підозрюють у причетності до тероризму, щоб визначити ймовірність терактів найближчим часом.[21] Кіф описує електронні пристрої збору розвідданих для виявлення цього спілкування, яке часто називають «балачками» (англ. chatter), які він вивчає в контексті терактів 11 вересня. В огляді книги для The New York Times Вільям Граймс стверджує, що «містер Кіф пише чітко та розважально: як зацікавлений приватний громадянин, а не експерт».

У квітні 2021 року у видавництві Doubleday вийшла його книга Empire of Pain: The Secret History of the Sackler Dynasty («Імперія болю: таємна історія династії Саклерів»). У книзі розглядається сім'я Саклерів та їхня відповідальність за виготовлення знеболюючого препарату OxyContin фірмою Purdue Pharma. Книга є продовженням його статті у журналі Нью-Йоркер за 2017 рік «Родина, яка побудувала імперію болю».[22][23]

У 2019 він отримав Національну премію кола критиків книжок (нехудожня література) за книжку Say Nothing («Нічого не кажіть: правдива історія вбивств і пам'яті в Північній Ірландії»).[24] Також ця книжка отримала Орвеллівську премію[18][25] й увійшла до десятки найкращих художніх та нон-фікшн книжок 2019 року за версією The Times Book Review[26].