Патук Ігор Феодосійович

Народився у Херсоні, після закінчення школи весь час працював у Херсонському торговельному порту. Останнім часом керував бригадою докерів та радою бригадирів.

Мобілізований 30 січня 2015-го, прийняв рішення не відмовлятися. Кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади. На передовій позиції викопав для себе та побратимів бліндаж, облаштовував спальні місця.

21 червня 2015-го загинув у районі Авдіївка — Опитне Ясинуватського району поблизу Донецького аеропорту під час виконання бойового завдання — під масованим обстрілом терористів. Танк, стріляючи, перебив дріт, за допомогою якого солдати підтримували зв'язок. Сержант Віталій Козак разом з солдатом Ігорем Патуком пішли шукати розрив. Коли ще йшли по траншеях, то вдавалося рухатися приховано, а потім довелося ступати по самому дроті. В цей час ворожий снайпер поцілив у Віталія, куля влучила в сонну артерію, він загинув на місці. Сержант Патук поніс на собі мертве тіло побратима, як тут почав стріляти танк, поруч вибухнув снаряд. Ігорю Патуку знесло осколком півголови.

25 червня 2015-го похований з військовими почестями в місті Херсон, кладовище Геологів, меморіал пам'яті загиблих бійців АТО.

Без Ігоря лишились дружина Ірина та донька Ірина (виховали прийомну з дитячого будинку).

• 22 вересня 2015 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

• Патук Ігор Феодосійович
• Герої не вмирають