Пауль Герхардт

Пауль Герхардт (нім. Paul Gerhardt; 12 березня 1607, Грефенгайніхен, Саксонія — 27 травня 1676, Люббен, Бранденбург) — німецький лютеранський теолог.[4] Поряд з Мартіном Лютером є одним з найвизначніших авторів текстів для духовних лютеранських співів.

Пауль Герхардт
Основні відомості
Народження 12 березня 1607(1607-03-12)[1][2][…]
Грефенгайніхен, Німеччина[1]
Країна: Німеччина[3]
Альма-матер: Університет Мартіна Лютера
Конфесія: лютеранство
Смерть: 27 травня 1676(1676-05-27)[1][2][…] (69 років)
Люббен, Бранденбург, Німеччина[1]
Праці й досягнення
Рід діяльності: поет, богослов, автор гімнів, письменник
Сайт: paul-gerhardt-gesellschaft.de
 Пауль Герхардт у Вікісховищі
Пам'ятник Паулю Герхардту в його рідному місті

Біографія

Батько Пауля Герхардта був досить значимою особою в місті (його навіть обрали одним з трьох бургомістрів). Але труднощі Тридцятилітньої війни не оминули сім'ю Герхардта. Він досить рано втратив обох батьків. В 1622— 1627 роках він навчався у школі Св. Августина в Гріммі, де отримав солідну гуманітарну освіту. З 1628 року вивчав теологію в Віттенбергському університеті. В 1643 році став домашнім учителем у Берліні. Приблизно тоді ж Герхардт почав писати вірші, які повинні були вселяти мужність і надію в людей, що страждали від Тридцятилітньої війни. У Берліні він зблизився з кантором церкви Св. Миколая Йоганном Крюгером. Крюгер був видавцем збірки духовних співів «Praxis Pietatis Melica» (кілька видань), до якої увійшли і тексти Пауля Герхардта.

Пауль Герхардт. Духовні піснеспіви , 1667

З 1651 року Герхардт був настоятелем у Міттенвальді, в 1657–1667 роках — дияконом у церкві Св. Миколая в Берліні. Посаду диякона він втратив через відмову підписати едикт толерантності Великого курфюрста, ідейного кальвініста, тому що цей едикт був неприйнятний з точки зору лютеран. У тому ж році Йоганн Георг Ебелінг, наступник Крюгера на посаді кантора церкви Св. Миколая, здійснив повне видання співів Герхардта. З 1669 року і до кінця життя Пауль Герхардт був архідияконом церкви Св. Миколая у Люббені.

Творчість

Негаразди Тридцятилітньої війни наклали свій відбиток на творчість Пауля Герхардта, який намагався стверджувати в своїх віршах терпіння, довіру і надію. При цьому в його текстах відобразився перехід від об'єктивного до суб'єктивного, від спільної молитви до особистих звернень Богові. Багато його пісень стали народними; деякі тексти використовував в своїх творах Йоганн Себастьян Бах. В епоху Просвітництва творчість Герхардта цінувалась менше, відродження інтересу до нього пов'язане з періодом романтизму. Сьогодні твори лютеранського поета перекладено багатьма мовами світу і використовуються в католицькій і реформатській церквах.

Найвідоміші вірші Герхарда, що стали лютеранськими хоралами:

  • О, дух мій, окрились ( Wach auf, mein Herz 1650)
  • Як не співати мені гімнів Богу ( Sollt ich meinem Gott nicht singen? 1650)
  • До тебе лине пісня моя ( Ich singe dir mit , 1653)
  • Допоки Христос зі мною ( Ist Gott fur mich , 1653)
  • Я лише гість в земнім житті ( Ich bin ein Gast auf Erden , 1666)

Визнання
П. Герхардт на поштовій марці ФРН 1957 року

Чотирьохсотліття з дня народження Герхардта широко відзначалося в Німеччині. Також його було зображено на поштовій марці ФРН 1957 року.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118538659 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. LIBRIS — 2012.
  4. http://www.heiligenlexikon.de/BiographienP/Paul_Gerhardt.htm (нім.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.