Пахва

Па́хва[1] (лат. axilla) — внутрішня частина плечового згину.

Чоловіча пахва

До пахвової ділянки (regio axillaris) відносять ділянку, обмежену спереду нижнім краєм великого грудного м'яза, ззаду — нижнім краєм широкого м'яза спини. У середині знаходиться пахвова ямка (fossa axillaris).

У обох статей з юнацького віку місця, де більшу частину часу шкіра прилягає до шкіри — пахви та промежина — покриті волосяним покривом для запобігання попрілостей. Багато людей, однак, вважають за краще видаляти волосся під пахвами, так як їх наявність вважається неестетичною.[неавторитетне джерело]

Етимологія

За однією з версій, слово «пахва» (як і «пах» походить від «пазуха» через випадання середнього «-з», (пор. чеськ. раždí, раžе — «плече», «рука», словац. роdраžiе і н.-луж. р ódраžа — «пахва»). Інші мовознавці зв'язували слова з дав.-інд. paksás («плече», «бік», «рука») чи pājasvám («черевна порожнина»), і навіть з дав.-інд. рásаs — «чоловічий статевий орган» (пор. давн.в-нім. fаsеl, лат. penis)[2]. Згідно з іншою, воно такого ж походження, що й «піхва»: від прасл. *pošъva («оболонка», «обшивка»), зв'язаним з дієсловом «пошивати», яке змінилось під впливом «поховати»[3]. Те ж походження мають слова «пішва» («вид шва для зшивання двох шматків тканини») і «пошивка» («наволочка»).

Див. також

Примітки
  1. Пахва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.