Пашутін Олександр Миколайович

Олександр Миколайович Пашутін народився 26 листопада 1846 року в родині потомственого почесного громадянина міста російського походження та православного Миколи Петровича Пашутіна. Мати - купецька дочка Ірина Кирилівна (до заміжжя Остроухова). Батько (міський Голова в 1848—1851, 1863—1864 рр.) а також його старший брат ще до Олександра Миколайовича вже займали посаду міського голови.

Рід Пашутіних належав до старих купецьких сімейств з росіян-розкольників, що з'явилися ще в часи зведення Єлисаветинської фортеці (сер. XVIII ст.). Добробут сім'ї Пашутіних в Єлизаветграді базувався на торгівлі, в першу чергу алкогольними напоями. Комерційні інтереси родини тісно перепліталися з сімейною традицією керування містом.[2]

Олександр Миколайович закінчив Одеське комерційне училище. Потому успадкував від батька (а той в свою чергу успадкував від свого дядька) торгівлю вином і бакалією, зміг не лише забезпечити рентабельность фамильного бізнесу, а й повністю віддатися громадській і благочинній діяльності.

25 червня 1871 року О.М. Пашутін був вперше обраний гласним єлисаветградської міської думи, а 12 травня 1878 року — міським головою, перебуваючи на цій посаді фактично до останніх років свого життя. Його попередником на посаді очільника міста був Самуїл Костянтинович Турчанов (1866 - 1878).

Відомо, що Олександр Миколайович Пашутін, був щиро відданий місту та його жителям, займався благочинністю, нерідко витрачав на неї свої власні статки — так, він брав активну участь у роботі Червоного хреста (понад 25 років), інших міських благочинних установ; був членом правління реального училища (від 1874 р.), почесним опікуном жіночої (від 1872 р.) і чоловічої (від 1881 р.) гімназій, почесним мировим суддею (від 1877 р.); обирався на різноманітні головуючі посади — у спостережному комітеті Спілки взаїмного страхування (понад 23 роки), Товаристві поширення грамотності та ремесел (понад 20 років), раді старшин Громадських зборів (понад 25 років); від 1880 року був гласним (депутатом) єлисаветградського повітового земського зібрання і гласним же херсонського губернського земського зібрання.

За управління Олександра Пашутіна Єлисаветград пережив розквіт у всіх сферах міського життя — так, саме в цей час запущено водогін (1893), у місті відкрився перший український професіональний театр (1882), з'явився міський трамвай (перші проекти від 1887 року, реальний запуск — у 1897 році).

Попри виняткову зайнятість на усіх офіційних і громадських посадах О. М. Пашутін став першою особою, що в історії міста звела до купи і виклала на папері його історичний розвиток, — він є автором унікальної міської хроніки, виданої [1897] року під назвою «Исторический очерк г. Елисаветграда».

О. М. Пашутін помер 1 листопада 1905 року. 2 листопада відправили громадянську панахиду, і перенесли тіло небіжчика до Успенського собору (дотепер не зберігся), а наступного дня Пашутіна поховали на Петропавлівському кладовищі. В останню путь міського голову проводжало чи не ціле місто.

За віддане служіння місту і російській царській владі Олександра Миколайовича Пашутіна було нагороджено всіма орденами до святой Анни 2-го ступеню включно; він мав багато медалей та інших відзнак, серед яких коштовний перстень з вензелем Олександра III, пожалуваний імператором 1888 року. Ім'ям Олександра Пашутіна було названо одне з народних училищ Єлисаветграда, а на честь 25-ліття служіння місту О.М. Пашутіна (1903) у Єлисаветграді було перейменовано вулицю Невську на його честь — Пашутінською. Однак згодом після Жовтневого перевороту у 1921 році більшовики, влада яких установилася в місті, Пашутінську перейменували на честь І. Компанійця. В цей же час зруйновано місце поховання Пашутіна.

Лише після здобуття незалежності Україною (1991) в місті в 1992 році вулиці було повернуто її первинну назву. Згодом на одному з будинків вулиці встановили меморіальну дошку з барельєфом Олександра Пашутіна.

А 19 вересня 2009 року на площі перед будівлею міської ради під час святкування Дня міста відкрили пам'ятник Олександру Пашутіну — він являє собою статую О.М. Пашутіна, що тримається за стілець — за задумом авторів проекту архітектора Віталія Кривенка та скульптора Любомира Яремчука це символізує спадкоємність міської влади. Участь в урочистостях взяли представники влади, в т.ч. мер Кіровограда Володимир Пузаков, церковники, широка міська громадськість.

• Перейменування Олександром Пашутіним вулиці Невської на Пашутінську під час святкування 25-ліття перебування його на посаді міського голови є першим випадком в історії Кропивницького іменування вулиці на честь конкретної особи за її життя. Це є також унікальним випадком найменування вулиці на честь себе самого, що історично було звичайним для осіб в ранзі імператора.
• Перебуваючи на відомчій службі Міністерств народної просвіти та юстиції, Олександр Пашутін дослужився до чину надвірного радника, а це означало, що наступний чин (8-й клас), якщо б він його отримав, надав би йому право на спадкове дворянство.
• Саме монографія з історії міста зумовила те, що ім'я Пашутіна не замовчувалося навіть за радянських часів.

• Петраков В., Шляховий К.В. Заповіт Пашутіна (до столітніх роковин від смерті) на веб-сторінка Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І. Чижевського // газ. «Україна-Центр» № 4 (632) від 27 січня 2006 року
• Служіння громаді має бути метою життя // на www.kirovograd.rks.kr.ua // Бондар Олег газ. «Голос України» за 26 червня 2007 року
• Перелік голів міста Єлисаветграда-Кропивницького