Педро де Сан Хосе Бетанкур

Педро де Сан Хосе Бетанкур або Педро святого Йосифа (ісп. Pedro de San José Betancur, 21 березня 1626, Вілафлор, Канарські острови — 25 квітня 1667, Антигуа-Гватемала, Гватемала) — святий Римсько-Католицької Церкви, терціарій чернечого ордену францисканців, місіонер, перший святий Канарських островів і Гватемали.

Педро де Сан Хосе Бетанкур
Народився 21 березня 1626(1626-03-21)[1][2]
Вілафлор, Санта-Крус-де-Тенерифе, Канарські острови, Іспанія
Помер 25 квітня 1667(1667-04-25)[3][1][…] (41 рік)
Антигуа-Гватемала, Гватемала
Країна Іспанія
Діяльність місіонер, клерик
Знання мов іспанська
Конфесія католицька церква

Життєпис

Педро де Сан Хосе Батанкур народився 21 березня 1626 року в місті Вілафлор (Тенеріфе) на Канарських островах в бідній родині. В юності під впливом розповідей про конкістадорів, які освоюють Новий Світ, вирішив стати місіонером. Переселившись в Гватемалу, в 1655 році Педро де Сан Хосе Бетанкур вступив там в третій орден францисканців. У Гватемалі він займався місіонерською діяльністю серед ув'язнених, жебраків, хворих і мандрівників. Побудував лікарню. Він є автором статуту для заснованої ним чернечої конгрегації віфлеемітів. У Гватемалі за його благодійну діяльність Педро де Сан Хосе називали «людиною, який був любов'ю».

Прославлення

Педро де Сан Хосе Бетанкур був беатифікований 22 червня 1980 Римським Папою Іоанном Павлом II і канонізований цим же Римським Папою 30 липня 2002 року.

День пам'яті в Католицькій Церкві — 24 квітня (так як 25 квітня — день пам'яті апостола Марка).

Його шанують в церкві Сан-Франциско Ель-Гранде, в Антигуа-Гватемалі, де знаходиться його могила. У Тенеріфе йому поклоняються в печері Санто-Херман-Педро на півдні острова (ця печера використовувалася святим для молитви і укриття зі своєю паствою), а в Вільяфлорі є святилище, побудоване на місці його народження.

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. GCatholic.org — 1997.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121067300 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Джерела
  • «L'Osservatore Romano», № 10-11 (247) 2002, ISSN 1122-7249
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.