Пено

Пе́но (рос. Пено) — селище міського типу (з 1930[3]) в Тверській області Росії.

Пено

Координати 56°56′30″ пн. ш. 32°44′07″ сх. д.

Країна  Росія[1]
Адмінодиниця Q20659081?[1]
Населення 3661 осіб (1 січня 2018)[2]
Телефонний код 48230
Поштовий індекс 172770
GeoNames 511592
Пено
Пено (Росія)

Адміністративний центр Пенівського муніципального округу, до 2020 року Пенівського району, у складі якого утворював муніципальне утворення селище Пено зі статусом міського поселення як єдиний населений пункт у його складі[4].

Географія

Селище розташоване на річці Волга, її притоці річці Жукопа та озері Пено, за 242 км на захід від обласного центру. Залізнична станція на лінії Бологе — Полоцьк.

Історія

Виникло в 1906 році як пристанційне селище, що виросло поруч однойменного села. У 1911 році по сусідству із селищем Пено підприємець Сава Морозов заснував деревопереробне підприємство зі своїм селищем; пізніше обидва селища злилися, поглинувши також сусідні села Ізвєдово, Зуєво, Швецово, Бубново і Тіниці. 1 червня 1929 року селище Пено стало центром новоствореного Пенівського району[5].

Статус селища міського типу (робітниче селище) — з 1930 року[3].

У роки Великої Вітчизняної війни німецькі війська на кілька місяців зайняли селище. В околицях селища діяли партизанські загони. 23 листопада 1941 року в селищі біля залізничної водокачки (розташовувалася поруч вокзалу) німці після тортур розстріляли одного з організаторів партизанського руху, комсомолку Лізу Чайкіну, якій в 1942 році було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[5].

Населення
Зміни населення
Рік Населення Зміна
Пено {{{2}}} —
Зміни населення
Рік Населення Зміна
Пено Графік —

Економіка
Промисловість

Деревообробний комбінат (наступник підприємства, заснованого Савою Морозовим), ліспромгосп, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції тощо. У теперішній час більшість з них або не функціонують, або функціонують в неповному обсязі. Є кілька приватних лісопилень.

Зв'язок

Послуги фіксованого зв'язку надають: Тверська філія «Ростелеком», «Євразія Телеком Ру».

Послуги мобільного телефонного зв'язку надають стільникові оператори: МТС, Білайн, МегаФон і Tele2.

Визначні пам'ятки

У селищі знаходиться могила Лізи Чайкіної, а також її музей. Є меморіал військової слави[5].

У 2002 році в Пено був побудований дерев'яний храм Преподобного Сергія Радонезького[6].

Примітки
  1. ОКТМО. 179/2016. Центральний ФО
  2. 26. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики.
  3. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 133.(рос.)
  4. Закон Тверской области от 28 февраля 2005 года № 41-ЗО «Об установлении границ муниципальных образований, входящих в состав территории муниципального образования Тверской области „Пеновский район“, и наделении их статусом городского, сельского поселения»
  5. Тверская область: посёлок Пено
  6. Пено — православные храмы Тверской земли. Процитовано 27 листопада 2020.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.