Передок (артилерія)

Передо́к[1] — підресорений або жорсткий візок, який уживався для опори хоботової частини станин гармат (мінометів) у похідному стані. У сучасній артилерії майже вийшов з ужитку[2].

Легкий передок польової артилерії з малим зарядним ящиком. Попереду видно шворінь для хобота лафета. Росія, 1805 рік

До XIX століття

Передки з'явилися тоді, коли стволи гармат були споряджені цапфами і поміщені на двоколісні візки з дишлами — прообрази лафетів. Перші передки являли собою прості повозки зі шворнем, на який надівали хобот — дишло гарматного візка-лафета. Зарядні ящики могли перевозити на хоботі лафета: сам передок не був пристосований для цієї мети.

Тривалий час не існувало спеціальних візків для боєприпасів, ядра і порох перевозили на звичайних возах. Уперше впроваджені зарядні ящики в Російській армії напочатку XVIII ст.: це були дерев'яні двосхилі короби на двох колесах, розділені на гнізда. У Західній Європі зарядні ящики з'явилися в другій половині XVIII ст. в Англії.

XIX століття
Передок з малим зарядним ящиком і візок великого зарядного ящика
Гірська гаубиця і зарядний ящик
Похорон Франкліна Рузвельта, 1945

Передок гармат XIX ст. являв собою безкузовний двоколісний візок з дишлом і стельвагою. На дишлі передків пішої артилерії кріпився шкіряний наконечник-бушмат, у який вставлявся задній кінець гарматного банника[3]. У задній частині передка знаходився шворінь — залізний стрижень, на який надівали хобот лафета[4]. Зверху устанавлювали малий зарядний ящик. Для перевезення великокаліберних гармат два передки могли зчіплювати в чотириколісний візок.

У 1845 році двосхилі ящики в Російській армії змінили на плоскі за прикладом західноєвропейських країн: це уможливило розміщати на ньому обслугу на марші. У 1876 році впроваджений чотириколісний зарядний ящик (з передком). На початку XX століття зарядні ящики стали робити броньованими.

Великий зарядний ящик поміщали на окремому візку — двоколісному чи чотириколісному. Усередині ящик був поділений перегородками на гнізда, де вкладалися заряди, а поверх них клали заряди в картузах і бляшаних циліндрах, що займали, таким чином, верхній нерозгороджений простір ящика. Для перевезення двоколісного використовували такий же передок, як і для гармати; причеплення візка до передка здійснювалося за допомогою особливого дишля (гряділя, стріли) зі шворневою лійкою[5]. Візок великого зарядного ящика відрізнявся від передка більшою довжиною рами, а його власний передок замість дишля міг споряджатися голоблями (для перевезення великих зарядних ящиків у Росії використовувалися тройки). Зверху на зарядний ящик могли кріпити запасне колесо, а на його дишлі — ящик з допоміжним приладдям. Кожній гарматі належало мати свій великий зарядний ящик. Артилерійська обслуга могла на марші розміщатися на зарядних ящиках, але частіше за все гарматники йшли пішки — швидкість пересування військ цілком то дозволяла. У кінній артилерії обслуга їхала на конях.

Передок польової гармати везли запрягом з 1-3 пар коней. Правили ними верхівці-форейтори: вершник розміщався на лівому коні кожної пари і управляв правим за допомогою довгих поводів. Попереду переднього виносу їхав феєрверкер — командир гармати[6].

По прибутті на вогневу позицію давалася команда «Стій! З передків геть», за якою верхові зупиняли коней, а каноніри знімали хобот зі шворня. Передок розвертали і відводили в ближній тил[7]. Під час ведення вогню передок розташовували приблизно в двох метрах позаду гармати (у 1820-х роках зазвичай не ближче ніж 30 кроків)[7], а великий зарядний ящик з його передком розміщали далі — частіше за якимось природним захистком. На початку бою боєживлення здійснювалося з малого зарядного ящика на передку гармати, і лише після виснаження боєприпасів його заміняли на ящик, принесений зі схованки.

Розроблені для транспортування артилерії, передки використовувалися і для інших цілей, наприклад, перевезення похідних кузень, возів зі запчастинами, теслярським і лимарським приладдям, необхідним у поході.

Передки облогової артилерії, на відміну від польових, не мали зарядного ящика. Коней запрягали парним цугом: було потрібно 6-10 коней, щоб транспортувати облогову гармату або гаубицю[8].

У гірській артилерії початку XX століття застосовувалися безколісні передки: вони складалися із залізної вилки, основа якої споряджалася шворнем для лафета, а гілки — циліндрами, у які вставлялися кінці голобель[9].

XX століття

У зв'язку зі зникненням кінної тяги в артилерії, переходом на механізовану тягу, передки поступово виходять з ужитку — оскільки багато які сучасні артилерійські тягачі уможливлюють проводити пряме буксирування гармат і мінометів. Передок гармат другої половини XX ст. являє собою раму з двома колесами, споряджену дишлом спереду та гаком ззаду для причіпляння станин. На відміну від передків XIX ст. на них не завжди передбачається установлення зарядного ящика.

У культурі
  • Візки з великими зарядними ящиками (англ. caissons), причеплені до передків, використовують під час офіційних похоронів у США замість лафетів.
  • The Army Goes Rolling Along — офіційний гімн американської армії, являє собою змінений варіант гімна польової артилерії The Caissons Go Rolling Along («Зарядні ящики виступають разом»).

Див. також
Гнізда для зарядів у зарядному ящику

Галерея
  • Передок 76-мм полкової гармати, 1943 рік. Видно шворінь для хобота гармати
  • Передок гірської 76,2 мм гармати, 1909 рік
  • Передок 75-мм гармати
  • Перевезення 75-мм гармати на передку
  • 130-мм гармата на передку
  • Передок і візок з малими зарядними ящиками
  • Передок гаубиці Б-4
  • Гнізда для зарядів у зарядному ящику

Примітки
  1. Передок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Передок орудийный (рос.)
  3. Бушмат // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
  4. Шворень // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  5. Александр Берназ. Русская армия: Оснащение. bibcity.ru. Процитовано 20 червня 2018.
  6. Артиллерийские строи // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
  7. Преснухин, Михаил. Описание действий номеров орудийных расчетов русской артиллерии начала XIX века при выполнении приёмов заряжания и стрельбы.. fligel-rota.ru. Флигель-рота. Процитовано 1 квітня 2020.
  8. Запряжка лошадей // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
  9. Станок или лафет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.