Перлик Іван

Учасник російсько-японської війни, був поранений. Нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. У складі 258-го піхотного Кишинівського полку брав участь у Першій світовій війні. Під час служби у РІА командував Кишинівським другочерговим полком.

В австрійському полоні — комендант табору Йозефштадт. Як свідчив Йосип Мандзенко,

«З початком українського руху І.Перлик поставився до справи дуже ґрунтовно — наказав дати йому якнайбільше матеріалу з українознавства, замкнувся на кілька днів у кімнаті, а коли вийшов, то вже був добре національно обізнаним українцем»[1].

1918-го року взяв участь у формуванні 1-ї козацько-стрілецької (Сірої) дивізії, ставши її першим командиром. Павло Дубрівний називав його «душею організації»[2]. Ад'ютант штабу дивізії поручник Микола Бутович писав так:

«Начальник дивізії підполковник Іван Перлик був непересічної вдачі людина. На перший погляд — людина лагідної вдачі, ззовні мав вигляд українського степовика, з сірими очима й підстриженими вусами, як кремезний селянин від плуга. А насправді то був чоловік сильного характеру, упертий, завзятий та хоробрий. Мав високу військову освіту — закінчив академію Генерального штабу. Не знати точно, з яких причин він залишив військову службу в ранзі підполковника і працював на півдні України в кооперації. З вибухом Першої світової мобілізувався і командував другочерговим полком. Під час одного з боїв попав у полон австро-угорський, але його хоробра поведінка під час бою так заімпонувала австрійцям, що йому було залишено його кавказьку шаблю, яку він тепер мав із собою.»[3]

Коли українське військове міністерство призначило нового комдива, Перлик став на чолі 2-го полку 1-ї козацько-стрілецької дивізії. Згодом Перлика усунули з цієї посади. «Зроблено його ніби нервово-зворим та перевезено десь до відповідної лікарні, і то так несподівано й таємно, що про це довідалася дивізія щойно на другий день»[4].

Згодом на Полтавщині, у районі Ромен, організував повстанський загін.

У звіті Полтавського губернського відділу ҐПУ за 1.10.1921-1.10.1922 рр. зазначалося:

«Из наиболее интересных организаций в октябре прошлого года были ликвидированы следующие: Чутовский заговор под руководством бывшего царского полковника Ивана Перлика, свившего себе гнездо в селе Чутово Полтавского уезда и преследовавший цель вооруженного восстания против Советской власти на Украине. Эта подпольная организация, с петлюровской окраской, была настолько уверена в успехе своей контрреволюционной деятельности, что даже приступила к избранию тайного временного правительства на случай скорого свержения Советской власти на Украине. По этому делу были арестованы свыше 50 человек, захвачен штаб организации, обнаружены приказы, воззвания и проч. прокламации, обличавшие организацию контрреволюционной деятельности. По постановлению Коллегии Полтавской Губчека было ресстреляно 20 человек вместе с организатором и отаманом Перликом».

Страчений в Полтаві 25 листопада 1921 року.

• Тинченко Я. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» К; «Темпора» 2007
• Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р.Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.
• Тинченко Я. Провідник сірожупанників / Ярослав Тинченко // Український тиждень. — 2013. — № 40. — С. 34-36.
• Провідник сірожупанників — Бойовий шлях організатора Сірожупанної дивізії та отамана повстанців на Лівобережній Україні Івана Перлика.
• Срібняк І. Культурно-Просвітній Гурток полонених офіцерів-українців у австрійському таборі Йозефштадт (серпень 1917 — лютий 1918 рр.) // Проблеми всесвітньої історії. К., 2016. № 2. С.187-202. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/19933; http://ivinas.gov.ua/images/problemi_vsesv-0216.pdf