Перліт
Перлі́т — кисле водовмісне вулканічне скло з характерною концентрично-сферичною окремістю, за якою воно розколюється на кульки, що мають дещо іризуючу поверхню (нагадують перлини).
Загальні відомості | ||||
---|---|---|---|---|
Ідентифікація | ||||
Використання | ||||
| ||||
Перліт у Вікісховищі |
Загальний опис
У складі перліту міститься не менше 1,5 % конституційної води, а також включення, представлені вкраплениками і мікролітами (кварц, калінатровий польовий шпат, плагіоклаз, біотит, амфібол), сферолітами (агрегат калінатрового польового шпату і однієї з модифікацій SiO2) і вторинними мінералами (цеоліти, монтморилоніт).
За текстурою розрізнюють перліти пористі і масивні. Перліти утворюються при гідратації вулканічного скла, що відбувається або безпосередньо при охолоджуванні вулканічних тіл і перерозподілі води, що міститься в них під впливом перепаду температури і тиску, або через значний після утворення скла проміжок часу під впливом гідротермальних розчинів і поверхневих вод. Відповідно в залежності від часу гідратації скла виділяють первинні і вторинні перліти.
Склад і властивості
Середній хімічний склад за Р. Делі (%):
SiO2 — 68 — 76;
TiO2 — 0,1 — 0,5;
Al2O3 — 11 — 14;
Fe2O3 — 0,2 — 1;
FeO — 0,4 — 1,5;
СаО — 0,5 — 1,5;
Na2O — 2 — 4;
К2О — 1,5 — 4;
Н2О+ — 1 — 9.
Густина 2,30 — 2,39.
Пористість 1,8 — 70 %.
Поширення
Перліти поширені в районах розвитку продуктів палеоген-четвертинного вулканізму (наприклад, у Закарпатті). Застосовують як тепло- і звукоізоляційний матеріал. Но-Агуа — найбільше у світі родовище і кар'єр з видобутку перліту.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.