Біотит

Біоти́т (рос. биотит; англ. biotite; нім. Biotit) мінерал класу силікатів (алюмосилікат шаруватої будови). Біотит також іноді називають «чорною слюдою», на відміну від «білої слюди» (мусковіту) — обидві форми зустрічаються в одних і тих же гірських породах, в деяких випадках поруч.

Біотит
Абревіатура Bt[1]
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Твердість 2,5
Колір риси білий
 Біотит у Вікісховищі
Біотит
Два фрагменти біотиту

Етимологія та історія

Він був названий німецьким геологом та мінералогом Йоганн Фрідріх Гаусманом (нім. Johann Friedrich Ludwig Hausmann; 1782—1859) на честь французького фізика, геодезиста Жана-Батіста Біо (1774—1862), який був першим, хто визнав візуальну різноманітність слюди.

Біотит розглядався Міжнародною мінералогічною асоціацією як мінеральний вид до 1998 року, коли його статус був змінений на мінеральну групу[2][3].

Загальний опис

Магнезіально-залізиста слюда — К(Mg, Fe)3 (ОН, F)а [AlSi3О10] або K(Mg, Fe2+,Mn2+)3[(OH, F)2|(Al, Fe3+,Ti3+)Si3O10].

Збагачений залізом член ізоморфного ряду KFe3 (OH, F)2 [AlSi3O10], який належить до групи триоктаедричних слюд (залізисто-магнезіальна слюда). Колір від жовтого, бурого до чорного, іноді буруватозелений. Склад і властивості змінюються від залізистого різновиду лепідомелану до магніїстого різновиду флогопіту. Сингонія частіше моноклінна. Густина 3,02-3,12. Твердість 2-3,5. Блиск скляний. Температура кристалізації мінералу 600—700 ° C. Добре утворені кристали зустрічаються рідко, переважно спостерігаються в пластинчастих лускуватих агрегатах.

Розповсюдження

Поширений повсюдно. Біотит є важливим породотвірним магматичних, метаморфічних і метасоматичних порід, зокрема, гранітів, сієнітів, діоритів, гнейсів, слюдяних сланців, гранодіоритів, трахітів, мінетт. Рідше зустрічається в більш основних і дуже рідко — в основних породах (базальти). Поширений в пегматитах. У багатьох метаморфічних породах (контактові роговики, слюдяні сланці, парагнейси, ортогнейси) зустрічається у вигляді дрібнолускуватих, іноді щільних шлірових виділень.

В Україні зустрічається в багатьох кристалічних породах.

Використання

Промислове значення має тільки гідратизований біотит вермікуліт.

Використовують як електроізоляційний матеріал, для виготовлення фарби, у косметичній промисловості. Великі кристали цінуються колекціонерами.

Різновиди

Розрізняють:

  • біотит 1М (політипна модифікація біотиту, елементарна комірка якої складається з одного тришарового пакета і шару калієвих октаедрів);
  • біотит 1Md (те саме, що біотит 1М, але невпорядкований);
  • біотит 2М1 (політипна модифікація біотиту, яка має в елементарній комірці пакети двох орієнтацій, і тому шари повторюються через один);
  • біотит 2М2 (політипна модифікація біотиту, яка відрізняється від біотиту 2М1 іншим мотивом упакування атомів);
  • біотит 3Т (політипна триг. модифікація біотиту, в якій у загальній упаковці по осі закономірно чергуються пакети трьох орієнтацій);
  • біотит баріїстий (відміна біотиту, яка містить до 7 % ВаО);
  • біотит залізно-титановий (відміна біотиту, яка містить до 4 % ТіО2);
  • біотит кальціїстий (відміна біотиту, яка містить до 14,3 % СаО);
  • біотит магнезіальний (зайва назва флогопіту);
  • біотит марганцевий (відміна біотиту, яка містить до 21,5 % MnO i Mn2O3);
  • біотит нормальний (біотит, у якого Mg>Fe);
  • біотит титановий (відміна біотиту, яка містить до 13 % ТіО2);
  • біотит хромистий (гіпотетичний біотит з вмістом Cr2O3);
  • біотит цезіїстий (відміна біотиту, яка містить до 3 % Cs2O).

Див. також

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.