Перша наукова історія війни 1812 року

В анотації Є. М. Понасенков характеризує себе як найбільшого в Росії фахівця за епохою Наполеона, відомого вченого, випускника історичного факультету МДУ, автора багатьох наукових праць, який не тільки вивчив десятки тисяч документів, що зберігаються в російських та європейських архівах, а й щоденники та мемуари очевидців епохи. Він називає себе також творцем принципово нового опису війни 1812 року, а також інтелектуальним гуру нового покоління.

Книга умовно поділяється на три частини:

1. У першій автор розповідає про свої історичні заслуги, культурні досягнення, колекції, ділиться з читачами спогадами та роздумами.
2. Друга частина книги є публіцистично-історичною, в якій викладається концепція світоустрою публіциста у вигляді протистояння Росії (у вигляді Хаосу) з Західом (у вигляді Світла).
3. Третя частина складається з додатків, у яких опубліковані добре відомі в науці документи та спогади.

Книга складається з 23 розділів:

1. Від автора
2. Історіографія
3. Російська імперія — передісторія
4. Російська імперія в епоху війни 1812 року
5. Австрія: між Францією та Росією
6. Континентальна блокада Англії та економіка Росії
7. Причини війни, підготовка та плани сторін
8. Від Німану до Москви: початок громадянської війни в Росії
9. Наполеон у Москві: продовження громадянської війни у ​​Росії
10. Від Москви до перемир'я 4 червня 1813 - і громадянська війна в Росії
11. Про цілі та характер антифранцузьких коаліцій кінця XVIII – початку XIX ст.
12. Наполеон та Олександр I: Європа між здоровим глуздом та мракобіссям
13. Пропаганда війни 1812 року та плани Сталіна перед Другою світовою війною
14. Армія Наполеона перед війною 1812
15. Російські армії перед початком кампанії 1812 року
16. Литовці, білоруси та українці в Імператорській гвардії Наполеона
17. Громадянська війна 1812 року
18. Основні архівні сховища та бібліографія
19. Сучасні наполеонівські організації
20. Документи
21. Людство, Особистість та «паралельні реальності»
22. Порівняння подорожей у Бородіно та Ваграм
23. Висновки провідних вчених Російської академії наук

Книга опублікована в авторській редакції, що зазначалося видавництвом, а сам Є. М. Понасенков організував рекламну кампанію своєї книги в соціальних мережах і дав кілька інтерв'ю різним ЗМІ[2].

Книга була перевидана 2 рази з доповненнями:

1. Понасенков Є. М. Перша наукова історія війни 1812 року. — АСТ. — 2017. — 800 с. — 5000 прим. — ISBN 978-5-17-102143-6.
2. Понасенков Є. М. Перша наукова історія війни 1812 року. — АСТ. — 2018. — 864 с. — (Скандали історії) — 24000 прим. — ISBN 978-5-17-107656-6.
3. Понасенков Є. М. Перша наукова історія війни 1812 року. — АСТ. — 2020. — 896 с. — (Скандали історії) — 5000 прим. — ISBN 978-5-17-120818-9.

Останнє видання має тверду палітурку, папір офсетний, формат: 170×242 мм, вага: 1.53 кг.

Загальний тираж 34 000 экземплярів (2017—2020).

У 2018 році книгу почали обговорювати, оцінювати та рецензувати серед критичних відгуків:

• Історик Н. П. Соколов, торкаючись змісту книги, вказавши на недоречність у книзі сторонніх тем на кшталт опису геному неандертальця, висловив думку, що книга Понасенкова по суті нічого принципово нового не містить, тому що багато чого запозичено з робіт історика М. Троїцького. Історик також наголосив на великій кількості проколів, до яких відносить заяви Понасенкова про відкриття першої роботи 1819 року, хоча цю роботу до публіциста докладно описав А. Г. Тартаковський, який є у списку літератури книги Понасенкова. Соколов робить висновок, що Понасенков не читав більшість робіт, наведених у списку літератури[3].

• Історик Л. І. Агронов зазначив, що у книзі «Перша наукова історія війни 1812 року» Понасенков по суті воює з найбільш одіозними положеннями історіографії епохи Сталіна і епохи застою, хоча в історіографії академічної це давно не актуально. Агронов звертає увагу на те, що для тих людей, які погано знайомі з історіографією епохи Наполеона, книга Понасенкова може справити велике враження, проте фахівець побачить величезну кількість запозичень з академічної історіографії у вигляді колосальної кількості переписаних посилань на джерела, літературу, переписаних цитат без конкретних вказівок джерел. Як приклад він вказує, що заявлений з пафосом у книзі найкращий в історіографії розклад Великої армії на 1812 рік точно відповідає розкладу армії в монографії Вовси Емана і Кузьміна «Французькі генерали — учасники походу на Росію 1812 року», що вийшла 2012 року. Арогонов зауважує, що у книзі публіциста лейтмотивом є проста ідея: Росія — країна-фейк, населена дикунами, що дозволяє собі втручатися у справи Європи, а будь-яка агресія проти цієї країни є актом необхідної самооборони[4].

• Агронов Л. И. Наполеон и Хаос. Скандальная книга об Отечественной войне 1812 года // Сетевое издание «Горький». — 2018.
• Батшев М. В., Куницын А. А. Рец.: Понасенков Е. Н. Первая научная история войны 1812 года. — Москва: АСТ, 2017. — 800 с. — (Скандалы истории) // Историческая экспертиза. — 2018. — № 2 (15). — С. 214—228. — ISSN 2409-6105.
• Блашков Ю. А.. «Война Александра I против России» ‒ новое прочтение событий 1812 года представителями исторического ревизионизма // Пичетовские чтения — 2020: войны в истории человечества. К 75-летию Победы над фашизмом. материалы международной научно-практической конференции. Минск, 21 октября 2020 года. — Мн. : Белорусский государственный университет, 2020. — С. 171—175.
• Долгих А. Н. Отечественная война 1812 года в новом прочтении: плюсы и минусы // "Война и мир" Л. Н. Толстого: духовные константы и социальные переменные отечественной истории. материалы XVI Барышниковских чтений. Липецк, 24–25 октября 2019 года. — Липецк : Липецкий государственный педагогический университет имени П. П. Семенова-Тян-Шанского, 2019. — С. 76-81.