Петко Славейков
Пе́тко Ра́чов Славе́йков (17 листопада 1828, Тирново — 1 липня 1895, Софія) — болгарський поет, публіцист, просвітник, громадський діяч и фольклорист; батько політиків Івана Славейкова і Христо Славейкова, публіциста Рачо Славейкова і поета Пенчо Славейкова.
| Петко Рачов Славейков | ||||
|---|---|---|---|---|
| Петко Рачов Славейков | ||||
 | ||||
| Народився |
17 листопада 1827[1][2][3] Велико-Тирново, тоді Османська імперія | |||
| Помер |
1 липня 1895[1][2][3] (67 років) Софія | |||
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd | |||
| Громадянство | Болгарія | |||
| Діяльність | прозаік, поет | |||
| Мова творів | болгарська | |||
| Magnum opus | Q56085108? і Q56085121? | |||
| Членство | Болгарська академія наук | |||
| Діти | Пенчо Славейков, Q12292191?, Q12298448? і Ivan Slavejkovd | |||
|
| ||||
 Петко Славейков у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився в сім'ї Рачо Казанджи. Його мати, Пенка, померла під час пологів, а він дивом вижив.
Петко Славейков одночасно навчався в містах Тирново, Дряново, Трявна і в Преображенському монастирі. Крім цього, читав книги в бібліотеках монастиря поблизу Тирново. Величезну роль у його освіті зіграло освоєння ним «Слов'яно-болгарської історії».
Під час навчання в училищі міста Свіштова (на чолі якого тоді стояв Еммануїл Васкідовіч) удосконалював своє знання грецької мови і вивчав твори сербської та західноєвропейської літератури. З 1843 був викладачем у Тирново. У 1863—1867 був редактором газети «Гайда», пізніше — газети «Македонія» (1866—1872) та інших періодичних видань.
Після звільнення Болгарії від турецького ярма (іга) (1878) був членом Тирновських установчих зборів (1879), депутатом Народних зборів (в 1880 голова), одним із засновників і лідерів Ліберальної партії, міністром в уряді Петко Каравелова.
Підготував повне зібрання болгарських прислів'їв і приказок (1889-1897), вважається одним із зачинателів нової болгарської літератури. Автор поетичних збірок «Строкатий букет», «Пісенник» і «Басенник» (Бухарест, 1852), «Пісні та вірші» (1879), поеми «Джерело Білоногої» (1873). Перекладав з російської, грецької, турецької, сербохорватської мов.
На честь Славейкова названо село Петко-Славейков.
Посилання
- Славейков Петко // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 806.