Петко Тодоров

Народився в заможній сім'ї. Його батько Юрдан Тодоров був однією з найвпливовіших особистостей напередодні звільнення Болгарії й після. У його сестру Міну Тодорову був закоханий основоположник болгарського символізму поет Пейо Яворов.

Середню освіту здобув у Франції, потім вивчав право в Берні й слов'янську філологію в Берлінському університеті, де під керівництвом професора Александера Брюкнера написав дисертацію. У 1902 Тодоров відвідав Прагу, щоб досліджувати славістичні тексти в Чеській народній бібліотеці для написання дисертації.

У той час він — прихильник актуальної в той період ідеї про спільнослов'янське об'єднання, пізніше стає одним з найбільш ревних послідовників вчення Льва Толстого.

У 1890-ті перебував під впливом соціалістичних ідей. Співпрацював із пресою, публікуючи статті з суспільно-політичних питань.

У 1905 був серед засновників Болгарської Радикально-демократичної партії.

Увійшов у літературний гурток «Мисъл» (членами якого також були Крастьо Крастев, Пейо Яворов і Пенчо Славейков).

З березня 1912 лікувався від туберкульозу на Капрі. Під час Першої світової війни дружив із Троцьким.

Помер у Швейцарії від туберкульозу. У 1921 його прах був перевезений у Софію.

Автор шести закінчених п'єс, розкривають гострі моральні й соціальні конфлікти:

• «Будівельники» («Зидари», 1901)
• «Самодива» («Самодива», 1904)
• «Страхіль — страшний гайдук» («Страхил страшен хайдутин», 1905)
• «Перші» («Първите», 1907–1912)
• «Наречена Боріана» ("«Невяста Боряна», 1908)
• «Весілля Змія» («Змейова сватба», 1910).

• Статья в Литературной энциклопедии (рос.)
• Статья в Краткой литературной энциклопедии (рос.)
• Малинова-Димитрова, Л. Поэтика драматургии Петко Ю. Тодорова в исследованиях чешских авторов XX века (Вейнгарт — Волман — Вилинский) // Lltteraria Humanitas XIV. — 2006. — С. 223–231. (рос.)

1. Болгарська Вікіпедія — 2003.
   d:Track:Q11913