Капрі

Ка́прі (італ. Capri) — острів у Тірренському морі (частина Середземного моря), що входить до складу Італійської провінції Неаполь в регіоні Кампанія. Популярний морський курорт ще з часів Римської республіки.

Капрі
Capri
Вигляд Капрі з моря

Карта
Географія
40°33′00″ пн. ш. 14°14′00″ сх. д.
Місцерозташування Неаполітанська затока
Акваторія Тірренське море
Група островів Campanian Archipelagod
Площа 10,4  км² 
Довжина 6,3 км
Ширина 2,7 км
Найвища точка 589 м
Країна
Італія
Регіон Кампанія
Адм. одиниця Неаполь
Провінція Неаполь
Населення 12 200 (2002)
Капрі
Капрі (Італія)

 Капрі у Вікісховищі

Географія

Острів Капрі міститься в південній частині Неаполітанської затоки, приблизно за 10 км на південний захід від краю Соррентського мису. Площа острова становить приблизно 10,2 км². Головним містом є однойменний населений пункт Капрі, до нього примикають дві гавані — Маріна-Піккола й Маріна-Гранде. Ще одним значним містом є Анакапрі. На північному узбережжі перебуває одна з найпопулярніших пам'яток острова Блакитний грот.

Історія

Грецький географ Страбон висловив припущення, що колись Капрі був частиною материка. Згодом його гіпотеза була підтверджена численними археологічними дослідженнями. Місто було населене ще з давніх часів[1]. Светоній пише, що при побудові вілли для Августа були знайдені людські кістки і кам'яна зброя. Сучасні дослідження свідчать, що люди населили цю територію ще в епоху палеоліту або неоліту. За часів античності острів колонізували греки. Страбон писав у своїй «Географії», що вони заснували два міста, які потім перетворилися у одне[2].

До 29 року до н. е. острівець належав Неаполю, союзнику Рима. Згодом імператор Октавіан Август, якого вразила краса Капрі, виміняв його у неаполітанців і побудував там свою резиденцію. Проте найбільше часу на Капрі проводив наступник Октавіана Тиберій. У 27 році він там взагалі оселився і жив до смерті, 10 років. Там Тиберій наказав побудувати для нього 12 вілл[1]. Светоній у своєму творі «Життя дванадцяти цезарів» описує, що на острові імператор віддавався педофілії та наказував страчувати всіх без розбору. Принцепс тільки двічі ненадовго повернувся до Рима[3]. У 182 році імператор Коммод заслав на Капрі свою сестру Луціллу, де вона згодом була вбита.

Німецька карта Капрі

Після падіння Західної Римської імперії Капрі знову став домініоном Неаполя і часто атакувався піратами. У 866 році король Людовик II передав острів Амальфі у подяку за звільнення єпископа з полону[1]. Згодом Капрі переходив з рук у руки різних племен і народів. У той час він найбільше піддавався піратським атакам. 1528 року його придбав Дж. Пеллегріно. За часів правління Карла V на острів двічі нападав турецький флот.

У XIX столітті Капрі використав як військовий гарнізон Наполеон I, хоча будівництво військових об'єктів погано впливало на стан архітектурних пам'яток. 1808 року острів відбили британці[1], а після закінчення Наполеонівських війн він перейшов у власність династії Бурбонів, яка володіла Неаполем. У XIX і XX століттях Капрі відвідало багато відомих людей, зокрема Норман Дуглас, Фрідріх Альфред Крупп, Крістіан Вільгельм Аллерс, Еміль Адольф фон Берінг, Аксель Мунте, Михайло Коцюбинський, Максим Горький і Володимир Ленін.

Туризм

Капрі є відомим туристичним курортом, який часто відвідують італійці і люди з інших країн. Особливої популярності у плані туризму острів набув у 1950-х роках. Влітку острів часто відвідують туристи, особливо екскурсанти із Наполі та Сорренто.

Галерея

Галерея острова Капрі
Вілли на острові
Вілли на острові 
Панорама центру міста Капрі
Панорама центру міста Капрі 
Вигляд із Монте Соларо
Вигляд із Монте Соларо 
Капрі із висоти пташиного польоту
Капрі із висоти пташиного польоту 
Море на Капрі
Море на Капрі 
Вигляд із вілли Августа
Вигляд із вілли Августа 
Блакитний грот — один із символів острова
Блакитний грот — один із символів острова 

Примітки

  1. История Капри Архівовано 19 березня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  2. Страбон. «Географія». 5, 4, 9, 38
  3. Светоній Транквілл. Життя дванадцяти цезарів. Книга четверта. 60−75

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.